Війна — це завжди час тяжких випробувань, і в кожної людини є можливість обрати для себе шлях, яким вона буде крокувати в таку нелегку годину.
Про це пише головний редактор порталу UAINFO.org Сергій Палеха.
"Хтось насамперед стане зі зброєю в руках на захист рідної землі, та готовий буде віддати за це своє життя! І сьогодні українці кожного дня дякують тим, хто на передовій стримує наступ рашистської наволочі. Хтось, навпаки, буде робити все від нього залежне для того, щоб зберігти своє життя і життя своїх рідних та близьких серцю людей. І під час війни це абсолютно нормальна реакція на те, що відбувається.
Шкода, але завжди знаходяться й ті, хто крокує шляхом підступності та підлості, допомагаючи ворогу. Таким зрадникам рано чи пізно прилетить. Якщо не від людей, то з небес!
Різні шляхи, якими буде йти, може обирати кожна людина. Але зараз я хотів би, продовжуючи, як і обіцяв, написати про шлях волонтерства.
Читайте також: Від кордону до кордону ми добуваємо, купуємо, привозимо. Для нас немає меж і рубежів, – волонтерка
Шлях справжнього волонтера важкий та непередбачуваний, але водночас радісний і благородний. Виходячи на цей шлях, людина стовідсотково розуміє, що знаходити щось, не шкодуючи своїх сил, і потім віддавати знайдене іншим — це поклик в серці від Бога. Бо як каже Святе Письмо, віддавати — це блаженніше, ніж брати!
Волонтери – це капіляри, через які розганяється та доставляється кров допомоги там, де вона найбільше потрібна! У волонтера немає фрази «я не можу», а є просте розуміння — «необхідно зробити»! Як би це не було важко, але потрібно знайти, достати, отримати те, що врятує людські життя, допоможе пережити лиху годину і відправити або доставити це тому, хто потребує допомоги!
І сьогодні, продовжуючи розповідати про людей, які допомагають іншим, я б хотів написати про волонтерський рух, який був створений однією з християнських громад м.Києва.
З перших часів війни брати та сестри цієї церкви почали допомагати тим, хто потребував уваги та підтримки! Для цього залучалися не тільки ті, хто є частиною цієї християнської громади, але й знайомі, друзі, інші волонтери, які з радістю відкликалися на прохання про допомогу!
Читайте також: Ми готові віддати останнє для того, щоб наші воїни перемогли ворога та повернулися живими, – волонтер. ФОТО
Багатьом родинам та самотнім людям була надана допомога при евакуації з Києва. Для тих, хто не зміг виїхати з різних причин, хлопцями та дівчатами були придбані та доставлені на адресу проживання харчові продукти, ліки, засоби гігієни.
Одна з підстанцій швидкої допомоги м.Києва отримала харчові продукти, питну воду та генератор. Тепер навіть у разі виникнення форс-мажорних обставин ця підстанція зможе і надалі безперебійно приймати виклики від тих, кому потрібна допомога.
Піклувалися й піклуються брати та сестри громади й про лежачих хворих, про тих, кому нема кому допомогти.
Одна історія вразила мене до самого серця. Антон (так звати одного з волонтерів) помітив на смітнику дідуся, який копирсався там у пошуках їжі. Хлопець підійшов до нього і запитав, чому таке відбувається і чи є у старого якась рідня в Києві. Відповідь була просто приголомшливою — єдина близька людина, яка залишилася у дідуся, його онук, оформив документи на те, щоб отримувати пенсію і допомагати свому родичу та наразі просто зник з його життя. І тому дідусь вимушений виживати, розшукуючи для себе їжу на смітниках. І це при тому, що людина пройшла Велику Вітчизняну, має понад 50 нагород та 99 років від дня народження!
Дивлячись на цю ситуацію, Антон прийняв для себе рішення піклуватися про дідуся та знайти горе-онука. Каже, що це йому під силу і що знайомство зі старим надало ще більше впевненості та бажання допомагати іншим!
На сьогодні історій про поміч тим, хто дійсно потребував допомоги, більш ніж достатньо. Тисячі киян, переселенців з інших регіонів нашої рідної неньки України вже відчули підтримку та Божу любов, завдячуючи братам та сестрам і їхнім друзям!
Її дарують ті, хто має в серці поклик від Господа нашого Ісуса Христа любити незалежно від обставин та надавати допомогу в будь-якій ситуації, слідуючи Його прикладу!
Я не пишу назву церкви, брати та сестри якої організували в Києві один з волонтерських рухів, бо найголовніше для цих людей не бажання отримати визнання чи похвалу від людей, а бажання отримати спасіння та допомогти спастися якомога більшій кількості тих, хто зараз живе та дуже потребує Божої любові та спасіння своєї душі!
Замість назви церкви я краще залишу лише декілька фото (з, мабуть, тисяч зроблених світлин) тих людей, хто отримав допомогу та, читаючи цей текст, стовідсотково впізнає своїх рятівників!
Тож, найвища та найцінніша нагорода то від Господа!
РАЗОМ ПЕРЕМОЖЕМО!" – пише Сергій Палеха.
Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube
