Марія Авдєєва каже, що зараз росіяни обстрілюють Харків хаотично, влучити може в будь-який район міста (Фото:Олександр Медвєдєв)
Експерт з інформбезпеки Марія Авдєєва лишилась у Харкові, аби стати для західних ЗМІ вікном у реальне, а не вигадане росіянами, життя та боротьбу рідного міста
У кінці квітня у будівлю Харківської обласної держадміністрації, ще 1 березня понівечену російськими ракетами, НВ потрапив у супроводі Марії Авдєєвої. Саме ця харків'янка стала головним коментатором стану справ рідного міста для західних ЗМІ, фактично перетворившись для них на військового кореспондента, інформує UAINFO.org.
Поки представники редакції підіймались сходами, заваленими уламками стін і стелі, Авдєєва відстала, роблячи відео стрім.
Це — частина її боротьби: вона записує і викладає у Twitter відео із найнебезпечніших районів Харкова, показує його руйнування, здійснені росіянами. А також розповідає про щоденне життя земляків — як вони обживають метро, ховаючись від обстрілів, як працюють.
За два місяці аудиторія Авдєєвої у Twitter зросла більше ніж у 200 разів і зараз налічує 94 тис. підписників. Інколи за день вона робила до 20 включень для найвідоміших світових телеканалів, — CNN, ВВС, NBC, Sky News і на багатьох інших.
«Спочатку було дуже мало людей, хто працював саме по Харкову. Я розуміла, що треба давати більше інформації. Це дуже важливо для Харкова і України в цілому», — пояснює Авдєєва.
Перші включення вона починала о 5.00−6.00 ранку для австралійських ЗМІ — і так працювала до пізньої ночі, коли прокидались американські медіа.
Зараз харків'янка співпрацює із західними ЗМІ ще й у якості місцевого продюсера.
А взагалі-то Авдєєва працює директором із досліджень Європейської експертної асоціації та вісім років присвятила викриттю російської дезінформації.
До 24 лютого вона виступала на різноманітних конференціях із безпеки і протидії інформбрехні, робила дослідження і писала наукові статті. На початок війни мала лише 400 підписників у Twitter, бо постила посилання на власні дослідження і англомовні статті. «Він [персональний акаунт у Twitter] був вузькоспрямованим, на ті теми, які я вивчала», — пригадує Авдєєва.
Під час екскурсії зруйнованим центром Харкова НВ поговорив з нею про те, як війна змінила одразу два життя — самої Авдєєвої та її міста.
— У Харкові щодня продовжуються обстріли. Ви знаходитесь тут, нікуди не виїжджали. Чому залишились?
— З 2014 року я займалася протидією російській дезінформації. І я бачила, що Росія готується до цієї війни не тільки військово, але й інформаційно. Ми бачили шалену кількість фейків і дезінформації, яка розповсюджувалася російськими медіа. Я постійно про це писала.
24 лютого я мала їхати в Київ і виступати на конференції по російській дезінформації. Прокинулася, щоб йти на потяг, і в цей час почула, що почалися обстріли Харкова.
Мережею прокремлівських телеграм каналів дуже швидко почалася ширитися хвиля, що вони взяли Харків, — оскільки метою Путіна, про яку він заявляв, було взяти контроль над основними містами України за 3−5 днів.
З цього нічого не вийшло, але інформаційно вони так і складали цю картинку. Маргарита Симоньян — головний редактор Russia Today запостила у себе в телеграм каналі фотографію Харківської ОДА, — з російським прапором і підписом «Харьков наш». Ніби-то російські війська вже окупували місто. Мені почали телефонувати друзі, колеги, питати — чи я бачу вже російські війська на вулицях? Але це фото було ще з 2014 року.
У результаті обстрілу Харківської ОДА загинуло 29 осіб / Фото: Олександр Медвєдєв
За весь цей час росіянам так і не вдалося взяти штурмом Харків, — було декілька спроб, але усі вони провалилися ще на початку війни. Харків міцно обороняють наші захисники. Тому я зрозуміла, що оскільки кількість фейків і дезінформації стає усе більше, необхідно залишитися у місті і давати правдиву картинку того, що відбувається. Таким чином ми боремося з дезінформацією з одного боку, а з іншого інформуємо суспільство.
Для мене ще є головним давати інформацію іноземній аудиторії про те, що відбувається, про воєнні злочини, які скоюють російські війська, для того, щоб Україна могла отримати більше допомоги.
Мені писали люди з усього світу. Вони казали: дивлячись на те, який жах роблять російські військові із Харковом [обстрілюючи житлові масиви], в інших містах України, ми тиснемо на наші уряди, щоб ті більше допомагали, давали більше зброї і сильніше підтримували Україну. Тому я зрозуміла: це те, що потрібно, ця робота важлива. Так з експерта по безпеці я поступово перетворилася на військового кореспондента.
— Харків — переважно російськомовне місто. Як змінилося ставлення до Росії після того, що армія РФ зробила з містом?
— Кардинально. Я багато спілкувалася з людьми, у тому числі з тими, хто не тільки розмовляє російською, але і по національності росіяни, які теж мешкають у Харкові. Особливо мене вразила історія однієї жінки, яка пережила нацистську окупацію. Це дуже стара бабуся і вона росіянка за походженням. Вона казала, що нацисти у роки Другої світової війни не творили ті звірства, які тут зараз роблять росіяни. І вона питала — заочно — у Путіна: «Навіщо ви сюди прийшли? Нас вбивати?»
Власне ці питання «Навіщо?» і «Що ви робите?» я постійно чую від харків'ян. Оскільки ніколи люди тут не планували жодних агресивних дій щодо Росії, — це сусід, до якого 40 км звідси. Звичайно усі стосунки були зруйновані ще у 2014-му, але ніхто не очікував, що звірства будуть настільки поширеними, що масштаб агресії буде настільки всеохоплюючим. Тому звичайно у всіх один настрій — помститися, захистити свою землю, щоб був покараний агресор, який прийшов сюди зі зброєю.
— Які райони у Харкові найбільше потерпають від обстрілів?
— Дуже страждає Салтівка, про яку багато кажуть, — це найбільший житловий масив взагалі в Україні: там 500 тис. людей до війни мешкало. Росіяни із Градів луплять по ньому. Там панельні будинки і люди не можуть у них жити нормально, це нереально.
Ці райони [центральні] були вже більш-менш нормальні. Тут люди почали вже виходити, потрошку вже прибирали.
Потім, коли почалася нова битва за Донбас і коли сказали, що Харків теж може бути однією з цілей, [росіяни] почали обстрілювати по-іншому, — не так, як раніше. Декілька днів тому були обстріли центру міста. У мене декілька друзів постраждали через них. Вони, прямо як ми зараз, були по якихось справах у центрі і тут раптово почалися обстріли, усі почали тікати хто куди.
Зараз усе непрогнозоване і не прогнозований район [де буде обстріл]. Зараз тактика [росіян] така: цілити по якихось цивільних об'єктах протягом дня, щоб нажахати людей. Ті не очікують, а тут стається обстріл, — це дуже впливає на психіку.
— Нинішні обстріли — це що? Залякування населення чи відволікання уваги українських військових від бойових дій в області?
— Думаю, що обидва варіанти. Одне із завдань — тримати тут українських військових зайнятими для того, щоб вони не могли піти у контрнаступ на ті сили, які рухаються у напрямку Донбасу — на Ізюм і решту. Усе одно контрнаступ здійснюється, але якщо відбуваються постійні атаки на місто, то захисники мають тут стояти і обороняти його.
З іншого боку, думаю, це також помста Путіна. У них же не вдалося у 2014-му реалізувати Харківську народну республіку, хоча вони завозили сюди «тітушок» з російського Бєлгорода. Росіяни, мабуть, розраховували, що тут їх будуть зараз з прапорцями зустрічати. Але зустріли шаленим опором: люди готові з голими руками битися. І ворог вирішив знищувати людей.
Мені здається, попереду у нас ще будуть важкі тижні.
— Ви — головний голос Харкова у західних ЗМІ. Вам поступають погрози від росіян чи їхніх ботів?
— Постійно. Пишуть, що зараз ми прийдемо і вас усіх виріжемо.
— Не боїтесь?
— Ні.
Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube
