Час різдявних свят – привід замислитися над тим, чого, як каже народна приказка, у кишеню не покладеш. Ми схильні недооцінювати силу слова "дякую", але, як свідчать численні дослідження останніх двох десятиліть, відчуття вдячності не лише поліпшує настрій і стосунки з іншими, а й допомагає долати стрес і берегти здоров’я
Про це для "Тижня" пише Ярослава Куцай, повідомляє UAINFO.org.
Тривалий час удячність мало цікавила науковців, але з розвитком позитивної психології розуміння біологічної природи цього відчуття та його ролі в нашому житті поступово розширювалося. Психологи Роберт А. Еммонс із Каліфорнійського університету в Девісі та доктор Майкл Е. Маккаллоу з Університету Маямі здійснили низку пов’язаних із ним досліджень.
В одному з них вони попросили учасників дослідження вести щоденник – записувати по кілька речень, зосереджуючись на тому, що з ними відбулося. Першій групі дали завдання писати про речі, за які вони були вдячними. Другій групі – про те, що їх не влаштовувало. Третій – про події, що вплинули на них (без акценту на тому, хорошим чи гірким був цей досвід).
За 10 тижнів Еммонс і Маккаллоу поспілкувалися з учасниками експерименту й виявили, що представники першої групи були налаштовані значно оптимістичніше, порівняно із представниками другої та навіть третьої. Ба більше: вони й почувалися краще, серед них було значно менше людей, які останнім часом зверталися до лікаря.
Вдячність – дуже цінний ресурс і водночас безкоштовний та повсякчас доступний. Вона впливає на наш мозок на біохімічному рівні за допомогою двох важливих компонентів: серотоніну й дофаміну. Для збільшення цих двох нейромедіаторів часто призначають антидепресанти, але процес можна стимулювати також природним шляхом, зокрема відчуваючи і висловлюючи вдячність.
Читайте також: (Не) впадайте у відчай: ми всі помремо, заспокойтеся
У Національному інституті охорони здоров’я США зазначають, що вдячність важлива для здоров’я, оскільки вона змінює кровотік у головному мозку й підвищує рівень активності в гіпоталамусі, що відповідає за підтримку гомеостазу – тобто оптимального фізіологічного стану організму.
А як щодо людей із уже наявними проблемами із серцем? Дослідження Пола Міллса, Лори Редвайн та їхніх колег із Університету Каліфорнії в Сан-Дієґо зосередилося на 186 пацієнтах із безсимптомною серцевою недостатністю — тобто тими, чиє серце зазнало структурних пошкоджень, але які не виявляють явних зовнішніх ознак. Ті з них, хто почувався вдячним, менше стомлювалися, були впевненішими у своїй здатності доглядати за собою та краще спали.
У дослідженні професора медицини Університету Мічигана Ніла Краузе та його колег ідеться про можливість певного зв’язку між відчуттям вдячності й рівнем гемоглобіну A1c. Коли він зависокий, то зростає ризик виникнення серцевої недостатності. Імовірно, у вдячніших людей здоровіший спосіб життя, що натомість може стримувати зростання рівня цього білка.
Більшість із них демонструють явну кореляцію між удячністю й добробутом людини, що навіть може свідчити про зворотне: добробут певною мірою викликає вдячність. Є й деякі негативні результати, що свідчать про те, що подальші дослідження потребують репрезентативніших вибірок, які розглядали б різні вікові, ґендерні й національні категорії.
"Вдячність потребує від вас вразливості, – каже Тод Кашдан, професор психології Університету Джорджа Мейсона, який вивчає складники характеру людини. – По суті ви маєте визнати, що не можете досягти успіху без підтримки, а також соціальних та інтелектуальних ресурсів інших". Для багатьох це непросто.
У дослідженні Аміта Кумара й Ніколаса Еплі з Чиказького університету учасники писали листи людям, які відіграли важливу роль у їхньому становленні. Потім експериментатори запитали учасників, як вони почуваються, і попросили передбачити, як почуватиметься адресат листа, коли його прочитає.
Читайте також: Адептів антинаукових теорій ставатиме все більше. У цьому винен прогрес
Цікаво, що автори недооцінили позитивний вплив їхніх листів і здивування, яке відчували люди, яким вони висловили вдячність. Натомість вони переоцінювали те, якою дивною може видатися одержувачеві їхня відвертість. На думку Кумара й Еплі, тенденція применшувати вагомість подяки заважає максимально сприяти нашому й чужому добробутові.
Культивувати вдячність важливо й у кожній сім’ї та організації, і в країні загалом. Це зробить її відкритішою та толерантнішою. Вдячність до колективу й окремих співробітників мотивує їх працювати на повну. І щодо цього визнання часто відіграє значно важливішу роль, аніж гроші. А в ситуації, коли грошей бракує, як у нашій освітній, медичній чи природоохоронній сферах, вдячність украй важлива, щоб запобігти вигоранню кадрів.
Коли ми дякуємо, то демонструємо іншим, що цінуємо те, що вони для нас зробили. Як зауважує очільниця громадської організації Arc.UA та колишня виконувачка обов'язків міністра охорони здоров’я Уляна Супрун у своєму блозі, дякувати за спільну роботу чи навіть за те, що важлива для вас людина поруч – здорова звичка та стратегічний складник наших перемог.
Ми часто сприймаємо вдячність як спонтанний акт, але вона також може стати практикою. Вдячність можна тренувати, як м’яз. Важливо не забувати дякувати – подумки й уголос. Батькам, родичам, сусідам, колегам, нашим захисникам і лікарям, яким зараз чи не найважче…
Нам, людям як соціальним істотам, украй важливо відчувати, що наша діяльність має значення, що наша допомога потрібна. Вдячність додає впевненості й тим, кому її адресовано, і тим, хто її відчуває. Вона потрібна нам, аби заспокоїтись і мислити тверезо. Саме це нам усім знадобиться у 2021 році.
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube