Серед прізвиськ, з якими увійшли в історію різноманітні правителі, часто повторюється визначення "Великий". Чимало було "Мудрих" і "Сміливих". Не рідкість "Справедливі" та "Добрі"
Про це у своєму блозі на site.ua пише Андрій Стародуб, повідомляє UAINFO.org.
Набагато рідше трапляються "Щасливці" й "Таланисті".
Колесо Фортуни на мініатюрі із французького рукопису XII ст. "Сад насолод"
Обидва ці додатки до імені й титулу ("Таланистий" (о Afortunado) і "Щасливий" (o Venturoso) отримав португальський король Мануел І (правив у 1495–1521 роках). Однак щастя й удача зрештою відвернулися від нього: Мануел помер від чуми у віці 52 років.
Схожа доля й у французького короля Філіпа VI Валуа (правив із 1328-го по 1350 рік). Його називали "Щасливчиком" (le Fortune) із тієї причини, що він успадкував трон завдяки певному збігові обставин (не був основним претендентом) і заснував нову династію. При цьому його правління аж ніяк не було щасливим, і на нього припали спустошливі (та переважно програшні для Франції) війни й епідемія "Чорної смерті".
Читайте також: "Убити Дракона": краківська притча про базову основу політичної діяльності
Серед прізвиськ королів наступної французької династії – Бурбонів – не було жодного, який би вказував на везіння чи щастя. Її засновникові – Анрі (Генріху) IV Великому (1553–1610) – трон також дістався за щасливим (для нього) збігом обставин. Однак фортуна, яка супроводжувала "бадьорого та галантного" Анрі починаючи з Варфоломіївської ночі, зрештою зрадила його. І не вберегла від кинджала релігійного фанатика на вузькій паризькій вулиці…
Його син – Луї (Людовік) XIII Справедливий та онук Луї XIV Король-Сонце – правили відносно спокійно, причому останній – ще й рекордно довго (понад 72 роки). Можливо, і це не стало би межею, однак наймогутнішому правителеві тогочасної Європи не пощастило критичної миті мати поряд адекватного лікаря…
Спадкоємець "Короля-Сонця" Луї XV (1710–1774), доводився йому правнуком і мав офіційне прізвисько "Улюблений" (у сенсі – усіма підданими, народом).
Наприкінці його правління це вже слабко корелювало з дійсністю: короля, що правив у стилі "після нас – потоп", недолюблювала навіть власна родина.
Коли Луї XVI (на троні з 1774-го по 1792 рік) запитали, з яким епітетом він хотів би ввійти до історії, той відповів – "Суворим" (протиставляючи себе в такий спосіб двом попередникам).
Проте "потоп", який інтуїтивно передчував Луї XV, не дав закріпитися жодному прізвиську за його онуком. Змусивши натомість заплатити життям не стільки за власні помилки, скільки за гріхи предків.
На ешафот короля вели як "громадянина Луї Капета" (лат. сapet – "капюшон"). Це прізвище йому надав революційний Конвентом, і нагадувало воно про засновника династії Капетингів Гуго Капета.
Ніяких певних епітетів не залишилося й щодо оцінки діяльності Марії-Антуанетти (1755–1793, королева в 1774–1792 роках), страченої як "удова Капет". Її називали "Мадам Дефіцит" (за надмірні витрати на предмети розкоші, які оплачували з державної скарбниці) та приписали знамениту фразу "Якщо в них немає хліба, нехай їдять тістечка".
Читайте також: Руїни, які треба зберегти – для наших політиків. ФОТО
Один із портретів Марії-Антуанети. Глобус – алюзія до колеса або кулі богині Фортуни
Можна погоджуватися чи ні з тим, що марнотратство та ситуативне втручання до державних справ Марії-Антуанетти прискорили сумний фінал правління її чоловіка, але за містичним збігом обставин про її "нещасливість" було провіщено ще в мить появи на світ.
Майбутня королева народилася 2 листопада, коли в Католицькій церкві відзначають День усіх померлих. Відповідно день її народження відзначали раніше, 1 листопада – задля уникнення неприємних асоціацій.
Проте 1-ге та 2 листопада конкретного 1755 року – були непростими днями. У Португалії тоді стався найкатастрофічніший із відомих до сьогодні в Європі землетрусів (приблизно дев'ять балів за шкалою Ріхтера). Лісабон було буквально стерто з лиця землі, а все, що встояло – додатково залило хвилею цунамі або накрило пожежами.
Хрещеними батьками новонародженої австрійської принцеси були король і королева Португалії (Жозе І Реформатор та Марія-Вікторія). Про що, звісно, домовилися задовго до листопада.
Самої португальської королівської родини у Відні не було – вони діяли через "поручителів". Котрі на час проведення обряду ще не знали ані про катастрофу, ані про те, чи пощастило вижити в ній тим, кого вони репрезентували…
Давньоримська мозаїка з Колесом Фортуни. Знайдена на розкопках Помпеїв