Disclaimer: текст має науково-популярний характер, не рекламує алкоголю й не містить оцінок вірмено-азербайджанського конфлікту
Жартівлива телереклама баточиків Twix побудована на протиставленні двох абсолютно однакових фабрик, на одній із яких виготовляють правий, а на іншій – лівий баточик
Про це пише Андрій Стародуб, повідомляє UAINFO.org.
У реальному житті щось дуже подібне до цієї ситуації є в Єревані.
На правому березі річки Раздан розташовано коньячний завод "Арарат", а одразу через міст, на лівому – коньячно-вино-горілчаний комбінат "Ной". І там, і там виготовляють той самий продукт, різниця лише у використанні назв "вірменський коньяк" і "бренді" (тільки під цією маркою його можна постачати на Захід). Для суто внутрішнього використання існує також затверджений урядом третій варіант назви напою – "арбун" (вірменською – "п’янкий").
Обидва бренди апелюють до біблійних часів і пов’язують Вірменію з оповіддю про Всесвітній потоп і ковчег праотця Ноя, який нібито причалив до Арарату. Саму гору дуже добре видно з Єревану, але вона розташована на території Туреччини.
Подих сивої давнини відчувається в назвах найвитриманіших коньяків. "Наїрі" – це відсилка до ассирійської назви групи племен, які жили в ХІІ–Х ст. до н. е. на Вірменському нагір’ї (часто використовують поетичну метафору Вірменії – "Країна Наїрі"). "Еребуні" – нагадує про древню державу Урарту (VIII–V ст. до н. е.): руїни цієї урартської фортеці нині на околиці сучасного Єревану.
Читайте також: Символічні відлуння Кримської війни: наша пам'ять досі в полоні російського дискурсу
Ті, хто вивчав історію в радянський час, знають цю назву, оскільки Урарту вважали найдавнішим прикладом існування державності на території СРСР. Зображенням фортеці Еребуні (із позиціонуванням як бренді, а не коньяку) послуговувалися на етикетках пляшок, призначених для експорту за межі пострадянського простору. Однак навряд чи серед європейських алкогурманів було багато тих, хто знав про історичний підтекст назви.
"Ахтамар" – це острів на озері Ван у Туреччині. У Х столітті там була розташована резиденція вірменських царів династії Арцрунідів. А коньяк "Васпуракан" отримав свою назву від однієї з областей Великої Вірменії (між озерами Ван та Урмія і річкою Аракс).
Деякі назви (як то "Арарат" та "Еребуні") дублюються в назвах сортів місцевого пива.
Але й там, де "дубляжу" немає – також трапляється глибокий історичний підтекст. Наприклад, сорт "Гюмрі" може бути приводом для розповіді по навалу на Закавказзя кіммерійських племен у VIII–VII ст. до н. е. (справжня назва міста Гюмрі – Кумайрі, "місто кіммерійців"). "Кілікія" – не просто назва регіону в Малій Азії (нині – на території Туреччини), але й нагадування про низку вірменських державних утворень (зокрема – Кілікійське царство, яке існувало з 1080-го по 1375 роки) тощо.
Попри те, що азербайджанці – мусульмани, вони зберегли й навіть суттєво розвинули започатковані в радянський час традиції виноробства. Щонайменше можна стверджувати, що в цій країні також виробляють набагато більший обсяг алкогольної продукції, аніж у принципі можуть спожити на внутрішньому ринку.
Брендування алкогольних напоїв виробництва Азербайджану відбувається за схожою до тієї, яку ми бачимо у Вірменії, логікою. Наприклад, 30-літній коньяк "Гобустан" підкреслює той факт, що історичне коріння країни сягає дуже давніх епох. Сорт названий на честь археологічного заповідника, в якому налічується близько 6000 малюнків і петрогліфів, створюваних із часів мезоліту й по середні віки.
Читайте також: Генеалогія національного символу США: як живеться Дядькові Сему й чому вмер Іван-демократ
Історичні алюзії є в назвах вин "Шемаха" та "Ширваншах" (Шемахинське або Ширванське ханство XVIII ст.). Назва "Тебріз" – нагадує про головне місто населеної азербайджанцями частини Ірану, однак більшість інших – позначають назви міст і місцевостей у різних частинах сучасного Азербайджану (від упізнаваних пам’яток Баку ("Дівоча вежа") до озера Гейгель на заході країни, від Матраса в Шемахінському районі до міста Ахсу).
Окремо, звісно, варто виокремити ті географічні назви, використання яких мало виразний сучасний політичний підтекст.
Попри те, що місто Агдам (де містився однойменний виноробний завод) вірмени захопили ще 1992 року, відомий ще з радянського часу бренд не припинив свого існування, а навпаки – переживає новий ренесанс. А продукуючи й постачаяючи на експорт вино й коньяк "Шуша", із зображенням воріт Шушанської фортеці (XVIII ст.), азербайджанці декларували, що ніколи не поступляться древньою столицею Карабаського ханства.
Виготовляють азербайджанцями, ясна річ, і коньяк (бренді) з назвою "Карабах". У Вірменії є аналогічна марка (а також і її суто вірменський варіант – "Арцах") – її розливають невеликі регіональні виробники. Наскільки можна зрозуміти, і вірменську, й азербайджанську продукцію з такими "політичними" назвами намагалися насамперед вивести на російський ринок…
А найвиразнішою квінтесенцією посилу про відновлення територіальної цілісності Азербайджану є дизайн пляшки й упаковки коньяку "Азербайджан" (30-річної витримки). Представлена там карта не містить ніякого сліду наявності Нагірного Карабаху (у період СРСР був автономною областю у складі АзРСР).
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube