У своїх імперських амбіціях Росія в особі своїх чиновників любить розповідати, як годувала в часи СРСР решту республік і якими благами їх обдаровувала, за що буцімто досі потерпає від збитків. Але чи насправді це було так?
Розібратись з питанням вирішив білоруський блогер Максим Мирович, який спеціалізується на вивченні побуту радянських часів. Він проаналізував економічні дані СРСР і дійшов до цікавих висновків, інформує UAINFO.org.
За даними Мировича, в Союзі від бідності всі пересічні громадяни потерпали однаково. А величезну частку їхніх доходів при цьому відбирала держава, яка розподіляла їх між партійною елітою.
Скільки заробляли в СРСР
Щоби зрозуміти рівень багатства країни, потрібно поглянути на те, які доходи продукували її жителі і як вони розподілялись між громадянами. Комунізм пропагував політику "відняти та поділити", за якою всі блага забирала б собі держава, а потім порівну роздавала їх людям. За даними ООН союзні республіки в 1990 році мали такий ВВП:
У сучасній економічній системі річний ВВП на душу населення, розділений на 12 місяців, показує приблизну середню зарплату в країні. Похибка не перевищує 20%, стверджує Мирович. При цьому наведена ним таблиця показує, що білорус у 1990-му році повинен був мати зарплату в $1300, що за "офіційним радянським курсом долара" мало становити 2166 рублів на місяць. Якщо перерахувати цю суму за фактичним курсом, то виходило ще більше.
При цьому середня зарплата в усіх республіках СРСР не перевищувала суму 140-150 рублів. Решту відбирала держава і розподіляла між держапаратом. Тобто мови про те, що хтось когось "годував" не йшло.
Бюджети союзних республік
Інший аргумент, який взявся розібрати Мирович, вказує, що РРФСР буцімто всіх "годувала", бо мала найвищий ВВП. У 1990 році він становив 17,5 тис. доларів на душу населення. Тоді як у, наприклад, Таджикистані він становив 5,5 тис. доларів на душу населення.
Читайте також: "Путін зробив для цього все", – історик розповів, як і коли розвалиться Росія
"Однак це теж невірні міркування. ВВП Таджицької СРСР на душу населення означає, що середня зарплата там у 1990-му році мала бути близько $458 на місяць — проте таджики отримували в середньому ті самі 140-150 радянських рублів. Фактично це означає лише те, що радянська бюрократія так само обирала таджиків, як обирала росіян та білорусів, просто мала з них грошей дещо менше", — пояснює блогер.
Куди йшли відібрані у громадян гроші
Надлишок коштів, який акумулювався через такий несправедливий підхід до економіки, за даними Мировича, йшов на утримання величезної кількості бюрократів, чиновників та інших представників державної влади.
"Поруч із відносно успішними заводами в країні сотнями і тисячами працювало безліч збиткових, дотаційних і просто непотрібних підприємств, робітники яких працювали за принципом, описаним у Вінчека Єрофєєва в безсмертній. поемі "Москва-Пєтушкі" – "Ми їм двічі на місяць соцзобов'язання – вони нам раз на місяць зарплату". "Робота" бригади при цьому полягала в тому, що робітники то відкопували, то закопували в землю той самий кабель, отримуючи за це зарплату і безпросвітно бухаючи", — вказує блогер.
Також кошти, зароблені громадянами щедро витрачали на різноманітні військові авантюри. Наприклад, на вторгнення в Афганістан. Також СРСР фінансував бойовиків та терористів у східних, латиноамериканських та африканських країнах. Їх оголошували "борцями за свободу" і надсилали їм зброю та іншу допомогу для розхитування ситуації по всьому світу.
"Те, як функціонував "перерозподіл коштів" у СРСР, можна добре уявити на побутовому прикладі. Уявіть під'їзд, де є 10 квартир. З усього під'їзду реально працюєте тільки ви та ваш сусід — заробляючи за місяць по $1500. У під'їзді є управдом на прізвище Швондер, який забирає у вас зароблені гроші, видаючи на руки лише по $100 на місяць. Інші $1400 витрачаються на підтримку Васі-алкоголіка з першої квартири, такого ж алкоголіка Петі з третьої, частина грошей розкрадається, а $400 витрачаються щомісяця на підтримку і купівлю міцного буянам-алкашам з сусіднього під'їзду, що борються за право пісяти біля ліфту та красти лампочки" — описує такий підхід Мирович.
А як щодо продуктів
Якщо ж сприйняти слово "годувати" буквально, то тут теж можна дійти цікавих висновків, стверджує блогер. Для цього він проаналізував, де в СРСР вироблялись різні продукти, і де вони в результаті споживались.
Читайте також: Відлуння Другої світової: Україна вдалася до незвичного способу збиття дронів РФ, – Forbes. ВІДЕО
Левова частка виробництва м’яса та молока припадала на балтійські республіки, Білорусь та України. До 1917 року тут працювали приватні підприємства, які виготовляли якісні ковбаси, сири та інші продукти. "Після перевороту 1917 року більшовики просто відібрали ці підприємства у законних власників і почали щось там робити — так сталося, наприклад, з багатьма білоруськими броварнями, м'ясокомбінатами та олійно-сир-заводами", – поділився Мирович.
При цьому місцеве населення цих та інших республік за часів СРСР молока та м’яса майже не бачило. "Буквально за 100 кілометрів від Мінська міг працювати м'ясокомбінат — а в місті в м'ясних відділах були порожні полиці. Куди йшли всі ці продукти — мені невідомо досі, бо судячи з фото — такі самі порожні полиці були й в інших частинах СРСР. Очевидно, вся продукція йшла на "спецпайки" для номенклатури", — припускає блогер.
"От і виходить, що вся країна працювала на радянську номенклатуру — годуючи їх, одягаючи та одягаючи, та ще й спонсоруючи їхні політичні авантюри", — підсумував своє невеличке дослідження Мирович.
Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube
