Десятки країн, зокрема й Росія, систематично застосовують насильство щодо своїх громадян, які поїхали за кордон, аби змусити їх мовчати, йдеться в новій доповіді американської некомерційної організації Freedom House.
У доповіді зазначається, що Росія переважно цікавиться іммігрантами, які можуть становити загрозу для Кремля, а також вихідцями з Чечні, які кидають виклик Рамзану Кадирову.
Про це пише ВВС, інформує UAINFO.org.
З 2014 року Freedom House зареєстрував принаймні 608 випадків "транснаціональних репресій", як їх називають в організації. Зокрема йдеться про вбивства, викрадення, затримання і незаконні депортації.
Упродовж останніх років такі дії вчиняла 31 держава у 79 країнах.
"Масштаб і жорстокість цих нападів підкреслюють небезпеку, з якою люди мають справу навіть після того, як тікають, рятуючись від репресій, — каже президент Freedom House Майкл Абрамовіц. — Люди по всьому світу розповідають про постійну загрозу, яка обмежує їхню здатність говорити вільно".
"Червоні сповіщення" та інші кроки Росії
Окремий розділ у звіті Freedom House присвячений Росії. Організація вважає, що РФ, ймовірно, причетна до 23 задокументованих випадків транснаціональних репресій, причому у 20 з них об'єктами переслідування були вихідці з Чечні.
На думку авторів доповіді, "мішені" не є випадковими: це можуть бути росіяни, які почали співпрацювати з розвідками західних країн, люди, які раніше брали участь у збройних конфліктах проти Росії, або бізнесмени, які підтримують зв'язки зі спецслужбами інших країн.
Яскравим прикладом є історія отруєння Олександра Литвиненка, колишнього співробітника ФСБ, який утік до Британії, отримав там політичний притулок і почав співпрацювати з місцевою розвідкою.
Читайте також: Politico: Настало время Байдену объединить Европу против Путина
Литвиненко помер від отруєння полонієм у листопаді 2006 року. Скотленд-ярд у своєму розслідуванні дійшов висновку, що Литвиненка отруїли, коли він зустрічався з Андрієм Луговим, на той момент працівником Федеральної служби охорони Росії (ФСО). Сам Луговий причетність до вбивства заперечує.
В доповіді Freedom House згадується і отруєння Новачком колишнього полковника ГРУ і подвійного агента спецслужб Сергія Скрипаля. Автори звіту вказують, що навіть у випадках, коли докази очевидні — приміром, йдеться про використання рідкісних радіоактивних ізотопів або нервово-паралітичних речовин, доступних лише в Росії — влада наполегливо заперечує причетність до цих інцидентів.
"Такі методи — сигнал усім, хто займається політичною, розвідницькою або діловою активністю, пов'язаною з державою", — вважають автори доповіді.
Експерти Freedom House також звернулися до статистики Інтерполу і з'ясували, що Росія активно використовує інструменти Інтерполу, щоб дістатися до людей, які її цікавлять.
В організації кажуть, що 38% всіх публічно відомих "червоних сповіщень" Інтерполу подається за запитом РФ (для порівняння, за запитом США поширюється 4,3% таких сповіщень, за запитом Китаю — 0,5%).
"Червоне сповіщення" — це запит від країни в Інтерпол знайти підозрювану або засуджену людину і вжити заходів, аби спростити його передачу до країни, що робить запит.
Країни по-різному ставляться до появи "червоних сповіщень", що надходять від різних держав. Але така заявка завжди дуже ускладнює життя людини, про яку йдеться в запиті, — спроба переходу будь-якого державного кордону може призвести до затримання. Ба більше — поліція сповістить державу, яка подала "червоне сповіщення", про те, де саме перебуває затриманий.
Відомо кілька випадків за останні два роки, коли росіяни, що просили політичного притулку в інших країнах, провели понад рік під вартою на основі таких дій Інтерполу за запитом РФ", — йдеться у звіті.
Стосується лише чеченців
За словами авторів доповіді, окрім проблем з Інтерполом, росіяни за кордоном мають справу зі стеженням та хакерськими атаками. У документі зазначається, що подібні кроки поєднуються з використанням "м'якої сили".
Наприклад, посиленням контролю над центрами російськомовної спільноти за кордоном — церквою, російськомовними ЗМІ та культурними установами.
Порівняно з деякими іншими країнами, Росія не прагне контролювати всю російськомовну діаспору за кордоном. Це може бути пов'язано зі зневажливим ставленням російського уряду до опозиції і переконанням у тому, що дії опозиціонерів не будуть ефективними, якщо вони перебувають за межами країни. Але цей підхід не поширюється на вихідців із Чечні.
Десятки тисяч чеченців залишили територію РФ у надії знайти притулок в Європі. Ці люди розповідали про тортури, нелюдське ставлення, незаконні затримання і навіть вбивства на території Чечні. Але і після втечі за кордон багато з них все одно ставали об'єктами тиску.
Про доволі типовий випадок BBC розповіли представники комітету "Громадська допомога": після того, як чеченець Магомед Гадаєв став свідком викрадення, утримання та тортур людини, він утік до Європи, але й туди йому надходили дзвінки з погрозами.
Голос на іншому кінці дроту погрожував родичам Гадаєва, які залишилися в Чечні, а також давав зрозуміти, що знає все про нинішнє життя чоловіка, зокрема, адресу і номер автівки.
Неодноразово такі дзвінки отримував і блогер Тумсо Абдурахманов, який у своїх відео регулярно критикує чеченську владу. Сам він давно мешкає за кордоном, але чеченські посадовці, не приховуючи, оголошують йому "кровну помсту".
У лютому 2020-го невідомі пробралися в квартиру, де жив Абдурахманов, і напали на нього з молотком. Чоловіку вдалося вижити, а нападники отримали тюремні терміни. Незабаром після цього прессекретар президента Росії Дмитро Пєсков сказав, що Кремль не вважає це важливою подією і не пов'язує напад на блогера із критикою чеченської влади.
У серпні 2019-го в Берліні вбили польового командира з Чечні Зеліхмана Хангошвілі. Підозрюваного затримали — ним виявився громадянин Росії, суд над ним триває.
Голова Чечні Рамзан Кадиров назвав вбитого терористом і злочинцем, а відповідальність за злочин поклав на іноземців: "Вони самі вбили, коли став не потрібен. Це їхні внутрішні розбірки, нас це не стосується. Він у нас давно не живе".
Ці ситуації призвели до того, що Європа стала частіше відмовляти чеченцям у притулку, посилаючись на необхідність забезпечувати нацбезпеку. Особливо гостро проблема стоїть зараз, коли після низки терористичних атак у країнах ЄС ставлення до міграції загалом стало більш жорстким.
Одразу кілька правозахисних організацій зараз допомагають заявникам, яким відмовили в отриманні притулку в Європі і яких мають от-от вислати на батьківщину. Причому йдеться не лише про Францію, де останнім часом почастішали випадки депортації мігрантів, але й, наприклад про Німеччину, яка займала більш стриману позицію.
Журналіст і експерт з Чечні Олена Мілашина називає ситуацію парадоксальною: попри те, що багато європейських країн визнають численні порушення прав людини в Чечні, вони часто відмовляють чеченцям у притулку.
Рамзан Кадиров не раз відкрито висловлювався на цю тему: "Ви самі собі шкодите. Років через 10, коли ви порозумнішаєте або батьки скажуть, що час їхати додому, або поженуть з Європи, вам нікуди буде дітися. Тоді ми спитаємо у вас за кожне сказане вами слово. Я знаю всі сайти, на яких тусується європейська молодь. Facebook, Instagram — будь-який… Кожне слово, написане чи сказане вами, ми беремо на облік".
Особливий розмах
Freedom House не лише документує випадки переслідувань, але й намагається пояснити, якими інструментами користуються країни.
Одним із найпоширеніших методів, на думку організації, є тиск на членів родини. Щоб змусити людину мовчати, влада нерідко погрожує його близьким, які залишилися на батьківщині.
Також держава може намагатися контролювати пересування людини, анулюючи його паспорт. Останніми роками популярним інструментом стають злами особистих акаунтів, встановлення шпигунських програм на телефони та ноутбуки, а також кампанії очорнення в інтернеті. Ця тактика хоч і не загрожує життю, але працює достатньо успішно, якщо треба змусити людину мовчати.
Чимало так званих "транснаціональних репресій" передбачають співпрацю двох країн, що нерідко можна спостерігати при вирішенні питання про депортацію.
Читайте також: Atlantic Council: Разведка Украины наконец-то отходит от практик КГБ
"Влада країни перебування може діяти, ґрунтуючись на офіційних запитах держави, що є батьківщиною людини. Але також буває, що жертву незаконно перевозять до рідної країни навіть без необхідних правових процедур", — йдеться у звіті.
"Запобігання транснаціональним репресіям потребує вивчення способів, за допомогою яких одна держава маніпулює міграційними системами іншої. Оскільки міграційні системи демократичних країн все більше турбуються про нацбезпеку, авторитарні держави бачать в цьому можливість контролювати ситуацію за межами своїх кордонів. Наприклад, вони можуть звинуватити людину в тероризмі", — пояснює Нейт Шенккан, директор зі стратегічних досліджень Freedom House.
Нейт Шенккан називає країни, які передусім використовуються подібні методи — Китай, Руанда, Саудівська Аравія, Іран, Туреччина та Росія.
"Ці країни виділяються розмахом і жорстокістю своїх кампаній", — каже він.
Російська влада заперечує усі подібні звинувачення. РФ послідовно заявляє, що не має жодного стосунку до всіх випадків переслідувань, нападів та вбивств її громадян, які відбувалися за кордоном.
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
