Після понад сорока років пошуків археологи нарешті виявили давно втрачений храм Зевса в Лимирі — одному з найвідоміших давніх міст Східної Лікії.
Храм, про існування якого дослідники знали з написів ще з 1982 року, залишався археологічною загадкою майже пів століття. Нове відкриття стало одним із найважливіших проривів у сучасній лікійській археології, дозволивши по-новому поглянути на сакральну топографію міста, інформує UAINFO.org з посиланням на NV.
Лимира розташована за 9 кілометрів на північний схід від Фініке, біля підніжжя гори Точак у Туреччині, серед численних джерел, що живили місто протягом століть. У різні епохи воно було політичним центром Лікії, а пізніше — єпископською столицею Візантії. Місто відоме скельними гробницями, монументальними укріпленнями та важливими спорудами, включаючи Перікл Героон, Птолемеон та римські лазні. Проте ключового елемента — головного храму Зевса — у цьому ансамблі довго бракувало.
Читайте також: Археологи знайшли недоторкану римську гробницю з понад сотнею артефактів
Розкопки, проведені цього сезону спільною групою Австрійського археологічного інституту та Хітитського університету під керівництвом доцента Кудрета Сезгіна, зосередилися на західній частині поселення. Саме там археологи виявили східний фасад храму — монументальний вхід шириною приблизно 15 метрів. Знайдені стіни анта підтвердили, що споруда була значною святинею, розташованою вздовж головної міської осі.
Не менш вражаючим стало відкриття візантійської оборонної стіни, зведеної безпосередньо поверх класичного храму. Святилище (целла) опинилося частково під приватною апельсиновою плантацією, і дослідники очікують, що його внутрішні структури збереглися особливо добре.
Керамічні знахідки навколо храму свідчать, що людська діяльність у цьому місці почалася щонайменше 5000 років тому, що суттєво змінює розуміння ранньої історії Лимири. Нові дані змушують переглянути і структурну концепцію міста: так званий «пропілей» — споруда воріт — ймовірно був церемоніальним входом у святилище Зевса, а не воротами римської вулиці, як вважали раніше. Деякі стіни, сприйняті як елліністичні укріплення, фактично виявилися огорожею храмового комплексу.
Читайте також: Вчені переписали історію острова Пасхи: що насправді змінило життя на Рапануї
Зевс був верховним покровителем Лимири, про що свідчать численні написи та монети класичної й римської доби. Відкриття храму повернуло втрачену частину духовної ідентичности міста та стало важливою подією для проєкту «Спадщина майбутнього», спрямованого на збереження археологічних ландшафтів Туреччини.
Після 43 років невідомости головна святиня Лимири знову постала перед дослідниками — прихована під землею, камінням і корінням цитрусових дерев, але не стерта з пам’яті.
Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube
