Можливо, люди поклонялися маленькій статуетці як божеству води понад дві з половиною тисячі років тому.
Археологи з Баварського державного управління з охорони пам'яток виявили в яру поблизу доісторичного поселення унікальну глиняну фігурку. Вона невелика – висотою всього 19 сантиметрів. Найбільше дослідників здивувало ліплення: обличчя фігурки виглядає, звичайно, своєрідно, але зроблено дуже майстерно — чітко видно очниці, ніс, губи, підборіддя, інформує UAINFO.org.
Вчені припускають, що у своєму початковому закінченому вигляді вона була приблизно на десять сантиметрів довша — нижня частина не збереглася. Оскільки передня поверхня тулуба відсутня, форма тіла не дає жодної інформації про стать.
На кожній стороні голови знаходиться п'ять перфорованих отворів від нижньої частини підборіддя до лінії очей. Навряд це вуха — їхнє ліплення тоді надто грубе і не відповідає ліпленню обличчя. Можливо, таким чином стародавній скульптор зобразив чепець, оздоблений металевими кільцями. А такий головний убір приписується жінкам.
Поселення залізного віку, поряд з яким знайшли статуетку, датують VIII-VI століттями до нашої ери – періодом, який у тих місцях належить до гальштатської археологічної культури.
Як це часто буває, знахідку зробили під час рятувальних археологічних робіт перед будівництвом дороги. На місці археологи виявили не лише маленьку глиняну фігурку, а й численні черепки та кістяні гончарні інструменти. Предмети з глини не показують жодних слідів зносу внаслідок дії води: це призводить до припущення, що їх не змило в яр, а вони спеціально були залишені тут як приношення.
Читайте також: Археологи знайшли римське святилище біля германського лімесу
Вапняні опади свідчать про те, що приблизно в той час зовсім поруч було джерело (яке, звичайно, давно вичерпалося). Найімовірніше, саме воно постачало водою гальштатське поселення. Тому німецькі археологи припустили, що знайдена ними статуетка — богиня води, яка охороняла джерело.
«Можна припустити, що тоді люди вважали це особливе мальовниче місце священним, і маленька статуетка служила ритуальним підношенням або навіть їй приписували магічну силу», — сказав професор Матіас Пфайль, голова Баварського державного управління з охорони пам'яток.
Вчені визнають таке: керамічні черепки та гончарні інструменти цілком звичайні для Гальштату – таких знахідок зроблено чимало. Але інших статуеток, порівнянних з цією, для цієї культури немає.
Читайте також: Археологи раскопали в Швеции загадочную "деревню мертвых"
Подібні фігурки з глини відомі, наприклад, із Західного Причорномор'я та датуються V тисячоліттям до нашої ери. Але часовий розрив тих знахідок із гальштатською культурою надто великий, щоб говорити про якесь запозичення. Усе це залишає великий простір для майбутніх інтерпретацій.
Додамо, що часові рамки гальштатської археологічної культури, яку зазвичай пов'язують із кельтами, досі залишаються предметом наукової дискусії. Наприклад, за періодизацією Пауля Райнеке, поселення, про яке йдеться, відноситься до кінця так званого Гальштату B і початку Гальштату С. Однак пізніші дослідники вважають, що Гальштат В (1100-800 роки до нашої ери) – це закінчення бронзового віку, а не залізний. Ну а подібні знахідки підливають олії у наукову суперечку.
Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube
