Фото Facebook ETNODIM
Я цей пост написав вчора, залишив в замітках, сьогодні прочитав і вже було думав не публікувати. Мовляв, ну ок, то вчора, в суспільства емоції взяли гору, а сьогодні не варто загострювати. А як виявляється, ні – варто.
Ситуація з ETNODIM показує, що варто. Бо цькувати український бренд вишиванки за те, що він виставляє фото з Президентом України і його дружиною в вишиванках їх виробництва. Не косоворотки, не матрьошки, бляха – вишиванки у день вишиванки…
Так, від президента вас може фізично нудити й срачка хапати. Він може хоч тричі не подобатися, але він Президент, обраний більшістю і який до сих пір має найвищий рівень підтримки нашої, підкреслюю – нашої воюючої країни. Де кожному такому срачу ворог не те що радіє, а біситься в екстазі. Там вже скоро медалі "за зраду" відливати почнуть, в трьох ступенях й поштою висилати.
Читайте також: Береза: Зеленский в вышиванке и украинский бренд. Что вас так возмутило?
Не Медвечука й подібних, а український бренд взялися гнобити, який популяризує українську символіку, культуру та створює тут робочі місця – героїзм блін й верх патріотизму.
Нижче "вчорашній пост", який сьогодні вже виглядає не те що не гостро, а як заклики кота Леопольда. Тим не менш публікую. А там хочете гівном кидайте, хочете – відписуйтеся. Правда, в середині є наївне сподівання, що адекватних коментарів все ж буде більше.
"В мене є питання до тих, хто фанатично топить за того чи іншого політика. Тих, хто готовий ображати й цькувати інших за їх політичні уподобання. Не до ботів (тут все зрозуміло), – а до живих профілів.
А раптом ви помиляєтеся? Раптом не знаєте всіх даних й ваші висновки є хибними?
Бо ви так завзято вішаєте ярлики та тавруєте інших. Для вас політичні уподобання, а не патріотизм, людяність, чесність,.. є ключовою чеснотою визначення свій/чужий. При тому ви берете один фрагмент й через нього судите про ціле, навіть не намагаючись розібратися. По своїй агресивній фанатичності судите й про інших. Мов: "та що тут розбиратися, все ж й так зрозуміло".
Чи не так? Дивитися на світ в чорно-білих кольорах, звісно, простіше. Та спрощенно – не означає правильно.
Може варто ставити собі питання: "а раптом я помиляюся" перед тим, як щось безапеляціно написати?
Для мене є лише один ключовий водорозділ – українофобія.
Читайте також: Історія українських емігрантів. Про чесність, гідність та патріотизм не можна судити по наявності вишитої сорочки
Якщо хтось не визнає й не поважає моєї країни – з ним говорити нема про що. З усіма іншими – мені точно є заради чого говорити й сперечатися, хоч до хрипоти.
Істина народжується в спорі, а не у майстерному лайнометанні. Від останнього всі просто будуть по вуха в ланці, і ті хто і ті в кого кидають. Спір має мати спільну основу. Для мене це – майбутнє країни. Все інше похідне.
В себе на сторінці зберігаю повне право аргументувано хвалити та журити кого завгодно, включно з політиками. Як для себе, так і для інших. Без образ та принижень – за це попередження та бан. Зеленський, Порошенко, Тимошенко,… Саакашвілі, Вакарчук: якщо є за що – то буду, як і раніше, підтримувати або критикувати.
Я за час виборів, впродовж одного дня мав звинувачення у порохоботстві, за підтримку автокефалії. У юлеботстві, коли казав, що в Новому курсі є ряд слушних ідей. Зеленоботстві, коли вводив поняття віртуальності кандидата зеленського. Кожен раз волали, що комусь продався.
Я загартований, та коли мені котрий раз пишуть у приват, що підтримують пост, але бояться осуду, якщо напишуть в коментарі, бо все оточення зеленофіли/порохофіли думає інакше. Мене це не аби як вкурвлює.
Може досі шукати розбрату там, де нам необхідна консолідація"?
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
