Після отруєння російського політика Олексія Навального німецькі парламентарії, громадські діячі та журналісти все частіше говорять про необхідність жорсткої реакції своєї країни на дії Кремля, пише для "Еспресо" Віталій Портников
Глава Комітету з питань зовнішньої політики Бундестагу, один із упливових діячів правлячої партії ХДС Норберт Реттґен стверджує, що його країна повинна розмовляти єдиною мовою, яка є зрозумілою для Володимира Путіна – мовою продажу газу. Голова Мюнхенської конференції з питань безпеки Вольфґанґ Ішинґер, відомий своїм прагненням зберегти добрі відносини з Москвою, тепер вважає, що не можна забувати про "Північний потік – 2". А про коментарі з газет я навіть і не згадую. Одне з найточніших визначень моїх німецьких колег – дуже важко провести червону лінію між відносинами з Росією, яка розв'язала війну в Україні, і відносинами з Росією, яка є пріоритетною енергетичною партнеркою Німеччини. І про це варто замислитися.
Читайте також: Ніщо так не псує життя німецьким прихильникам Росії, як сама РФ
Отруєння опозиційного політика – огидний злочин, який розкриває саму суть авторитарного путінського режиму, демонструє його ставлення до опозиції та готовність іти на будь-які дії, щоб урезонити критиків влади. Однак війна, яка була розв'язана проти суверенної держави – не просто огидний злочин. Це кричуще порушення самого міжнародного права. Вперше після Другої світової війни територію однієї держави було приєднано до території іншої за допомогою сили. При цьому були проігноровані як норми міжнародного права, так і законодавства самої Російської Федерації та України. Було проігноровано думку мешканців України, у яких відбирали територію. Було проігноровано думку мешканців Криму, замість цього окупант організував фіктивний "референдум", результати якого не визнає жодна держава цивілізованого світу.
Німеччина повинна була б найжорсткіше відреагувати на ці злочинні дії Путіна бодай тому, що вони були калькою дій його попередника в підриві міжнародного права та суверенітету держав – Адольфа Гітлера. Бо Путін своїми діями підривав самі основи світопорядку, що склався після Другої світової війни. Основи, за які було заплачено мільйонами життів, зруйнованими містами, понівеченими долями. Ніби цього було мало, російські диверсанти, а потім і регулярні війська вдерлися на український Донбас, зробили заручниками імперських фантазій свого фюрера мільйони жителів цього регіону, намагаються загальмувати шлях України в Європу.
Читайте також: ЄС і Лукашенко: маємо зробити із цього висновки
Німеччина була однією з країн, які намагалися зупинити російську агресію проти нашої країни. Її федеральна канцлерка Анґела Меркель стала ключовою фігурою в "нормандському форматі" – механізмі, який дозволив зупинити кровопролиття на Донбасі й зафіксувати санкційний тиск на агресора. І водночас у Німеччині говорили про необхідність продовжити будівництво "Північного потоку – 2". Говорили незважаючи на те, що були очевидні докази: будівельники цього маршруту виконують Путінові вказівки щодо позбавлення України її транзитного статусу. Намагаються полегшити не просто можливості політичного й економічного тиску на нашу країну, але й дати шанс для повномасштабного вторгнення російських військ без ризику для газопостачання Європи. Але німецькі політики із цим ніколи не погоджувалися, стверджували що проєкт має винятково економічний характер.
Не погоджувалися навіть із тим, що відмова від енергетичної співпраці з "Газпромом" змусить Путіна відмовитися від продовження тиску на Україну, А можливо – і залишити окупований Донбас. У Берліні критикували не Москву, а Вашингтон – після того, як американські санкції поставили під сумнів можливість завершення проєкту. А зараз заговорили про можливість відмови від нього через отруєння російського опозиціонера.
Саме тому я і ставлю це питання – чому після отруєння Навального це можна зробити, а після початку війни проти України не можна було?
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
