Шановні читачі, UAINFO.org пропонує до вашої уваги традиційну добірку найцікавішого зі світу блогосфери за сьогодні, 14 серпня.
ЗСУ звільнили 3 кв. км на Бахмутському напрямку за минулий тиждень
.jpg)
Українські військові звільнили 3 кв. км на Бахмутському напрямку за минулий тиждень.
Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на заяву заступниці міністра оборони Ганни Маляр на брифінгу, інформує UAINFO.org.
Маляр підкреслила, що схід залишається епіцентром бойових дій. За її словами, росіяни обрали саме схід основним напрямком наступу.
"І з початку 2023 року по декількох напрямках саме на сході ворог намагається рухатися повномасштабним наступом. Але якщо аналізувати із січня, а сьогодні вже серпень, то ми з вами бачимо, що на жоден сантиметр ворог там не просунувся. Це насправді дуже важкі бої. ЗСУ застосовують там всі свої уміння для того, щоб ворога зупиняти", – розповіла вона.
Заступниця міністра оборони зазначила, що минулого тижня і кінця позаминулого окупанти активізувалися саме на Куп'янському та Лиманському напрямках. За її словами, це була реакція на наше успішне просування на Бахмутському напрямку по південномому флангу.
У Міноборони підтвердили успіхи ЗСУ на лівому березі Дніпра
.jpg)
Українські військові успішно виконали завдання на лівому березі Дніпра у Херсонській області. Щоб закріпитися, потрібно витісняти ворога
Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на заступницю міністра оборони України Ганну Маляр в ефірі телемарафону, інформує UAINFO.org.
"Там були виконані певними підрозділами певні завдання, ми звісно не можемо розкривати, що саме було зроблено, але з цими завданнями впорались", – сказала вона.
За її словами, для того, щоб там закріпитись, потрібно витісняти ворога, зачищати територію.
Наєв розповів, чи становлять "вагнерівці" у Білорусі реальну загрозу для України
Найманці ПВК "Вагнера", що перебувають у Білорусі, становлять небезпеку для України. Проте про реальну загрозу наразі не йдеться.
Про це командувач Об’єднаних Сил ЗСУ Сергій Наєв розповів в інтерв'ю РБК-Україна, інформує UAINFO.org.
"Станом на зараз на території Республіки Білорусь перебуває до 6,5 тисяч осіб – найманців ПВК "Вагнер"", – сказав він.
Окрім цього, Наєв зазначив, що у військовій науці є два поняття – військова небезпека і військова загроза.
"Для цивільних пояснюю, якщо їде автомобіль – це небезпека, а якщо він їде прямо на тебе – це загроза", – додав він.
З огляду на це, командувач Об’єднаних Сил ЗСУ пояснив, що перебування найманців у Білорусі є небезпекою. Проте якщо вони створять диверсійно-розвідувальні групи або наземне наступальне угруповання, то це стане реальною загрозою.
У Повітряних силах розповіли, чи можуть росіяни готувати обстріли на День Незалежності
Російські окупанти можуть вдатися до обстрілів України на День Незалежності, як і в будь-який інший день. При цьому наші військові продовжуватимуть контролювати обстановку.
Про це повідомляє РБК-Україна з посиланням на речника командування Повітряних сил ЗСУ Юрія Ігната в ефірі телемарафону, інформує UAINFO.org.
Ігнату поставили питання, чи є у Повітряних сил якісь припущення про те, що росіяни можуть готувати обстріли на День Незалежності 24 серпня.
При цьому речник зазначив, що у цьому плані навряд чи потрібно ділитись припущеннями.
Так, за його словами, наразі в небі знаходиться 30 російських повітряних цілей. Йдеться про безпілотники, літаки-розвідники та винищувачі. З огляду на це, від окупантів можна чекати чого завгодно і коли завгодно.
Де Україна зможе атакувати ракетами Taurus – пояснення експерта
Уряд Німеччини незабаром може передати на озброєння Збройних сил України далекобійні ракети Taurus – однак лише за умови, що вони не будуть використовуватися для атак на території Росії.
Військово-політичний експерт групи "Інформаційний спротив" Олександр Коваленко в інтерв'ю OBOZREVATEL розповів, наскільки ці ракети допоможуть змінити ситуацію на фронті і де ЗСУ зможуть завдавати удари, інформує UAINFO.org з посиланням на OBOZREVATEL.
"Я скажу дуже лаконічно та просто: Крим – це Україна. Враховуючи дальність цих ракет, ми зможемо бити по тих місцях, щодо яких буде військова необхідність", – прокоментував він.
Коваленко, однак, наголосив, що на відміну від окупаційної армії РФ, ЗСУ атакують лише військові об’єкти, не наражаючи на небезпеку цивільне населення.
"Українські військові – цивілізовані люди, на відміну від російських, які знищують цивільні будівлі, як, наприклад, не так давно в Запоріжжі. Тому ми знищуватимемо лише військові об'єкти, такі як мости, склади боєприпасів та пально-мастильних матеріалів, а також велике скупчення техніки. Це значно послабить постачання російських військ", – зазначив експерт.
Коваленко також зауважив, що один із важливих військових об'єктів на півночі – це авіабаза в Джанкої (пункт постійної дислокації 39-го вертолітного полку – ред.).
"Є ще аналогічний об'єкт – авіабаза в Гвардійському, що поблизу Сімферополя. Тут базується 37-й змішаний авіаційний полк Військово-космічних сил. Після передавання Taurus ці та інші важливі військові локації будуть під вогневим ударом української армії. Німецькі далекобійні ракети надають значно більше можливостей для завдання поразки російської армії", – резюмував Олександр Коваленко.
Портников: Росія проводить репетицію неможливого, або Україна – не Грузія
.jpg)
15-річчя російсько-грузинської війни сьогодні виглядає одним із найбільш сумних ювілеїв навіть не з минулого, а з майбутнього. Насправді тоді ми мали справу з генеральною репетицією російських зусиль із приборкання всього пострадянського простору. У Кремлі хотіли переконатися і в тому, якою буде реакція Заходу, і в тому, якою буде у майбутньому реакція самого грузинського суспільства. Про поразку у війні не йшлося: російська армія мала можливості захопити всю територію країни, але навряд чи тодішній президент Росії Мєдвєдєв і фактичний володар Росії Путін збиралися це робити. Їм був потрібен насамперед політичний полігон, пише Віталій Портников для видання "Збруч", інформує UAINFO.org.
Чому після серії «кольорових революцій» для такої провокації обрали саме Грузію, також неважко зрозуміти. На відміну від України, де проросійські сили мали міцні позиції у суспільстві, тодішній президент Грузії Михаїл Саакашвілі їх марґіналізував. Марґіналізував він і власних соратників по «революції троянд». Кремль сприяв цьому першому великому перевороту на пострадянському просторі, бо Путін, на відміну від свого попередника Єльцина, щиро ненавидів «за зраду НДР» патріарха радянської й пострадянської політики Едуарда Шеварднадзе. Окрім того, грузинський президент, колишній член політбюро ЦК КПРС, був незручним партнером, умів маневрувати на рівні, недосяжному для колишнього полковника КДБ. Путіну був потрібен хтось його рівня – й він обрав для майбутнього керівництва Грузією «революційний тріумвірат», першу роль у якому мала зіграти передбачувана і лояльна Ніно Бурджанадзе.
Але у Кремлі прорахувалися. Імпульсивний і харизматичний Саакашвілі, готовий обіцяти співвітчизникам будь-якого журавля у грузинському небі, відразу став улюбленцем усієї країни, Бурджанадзе вже й не претендувала на першу скрипку, і місія тодішнього міністра закордонних справ Росії Ігоря Іванова – саме він переконав Шеварднадзе піти у відставку й передати владу «тріумвірату» – виявилася марною. Саакашвілі, з точки зору Путіна, не оцінив його щедрого «подарунка» – відмови Москви від контролю над фактично незалежною на той час Аджарією – й упевнено попрямував на Захід. Сподіватися на відновлення політичного контролю над Грузією було марно. А от використати її у ролі вічного полігона – якраз.
У чому переконався Путін в результаті цієї інтервенції? По-перше, у тому, що Захід зовсім не в захваті від можливості прямого конфлікту з Російською Федерацією, й тому на пострадянському просторі можна робити все, що заманеться. Не варто говорити, що він сильно помилився. Навіть сьогодні, на 18-му місяці війни Росії проти України, наші західні союзники рішуче заперечують можливість такого прямого конфлікту. Сама формула, що Україна стане членом НАТО тільки після завершення війни, – прямий наслідок небажання вступати в пряму конфронтацію з Росією за будь-яких умов, між тим як сама Росія, здається, вже готується до гібридної війни з країнами Центральної Європи.
103-річна волонтерка з Житомирщини разом із дочками плете кікімори на фронт. ФОТО
Любов Ярош із села Ходорків Житомирської області, якій нещодавно виповнилося 103 роки, плете кікімори на фронт. У жінки – троє дітей, правнучки та маленький правнук, а четверо онуків воюють, які пішли добровільно.
Історію про Любов Ярош пише видання "Субота".
Бабуся разом із доньками за тиждень встигають сплести дві кікімори. Передають через знайому-волонтера до Києва, а звідти маскувальні костюми їдуть туди, де вони найпотрібніші. Над першим костюмом-маскуванням 103-річна Любов Григорівна почала працювати рік тому. Побачили у фейсбуці оголошення від волонтерів, що потрібна допомога – і сіли до роботи.
"Ми просунуті бабусі. Хоч нам уже за 70, але діти та онуки нас усьому навчили – є і вайбер, і фейсбук, і ютуб. Любов Григорівна інтернетом не користується, але знає мобільні номери напам’ять усіх своїх дітей", – говорить донька Валентина.
Любов Григорівна виховала двох дочок та двох синів. Наразі залишилося троє з них.Про початок війни Любов Григорівна почула з радіо. Діти побоялися їй говорити, а минулого літа вирішила приєднатися до великої громади волонтерів.
ЗМІ дізналися про погане самопочуття Путіна: пив ліки, зустрічався з медиками
Російський диктатор Володимир Путін зле почувався на вихідних (12-13 серпня), передає УНІАН, інформує UAINFO.org.
Лідер росіян не проводив наради і приймав лише ліки й доповіді, йдеться в Telegram-каналі "Генерал СВР". Водночас у повідомленні не вказана причина поганого самопочуття Путіна.
"На вихідних Путін почувався зле… Особисті зустрічі президента обмежилися лікарями й кількома близькими людьми", – наголошується на каналі.
Чому варена кукурудза виходить несмачною: цих помилок припускаються всі
Сезон кукурудзи у розпалі. А для того, щоб вона була дійсно соковитою та м'якою – продукт потрібно правильно відварити. З цим в багатьох господинь виникають проблеми.
Редакція FoodOboz розповість про найпоширеніші помилки, які допускають під час приготування кукурудзи. Через них овоч виходить твердим та прісним, інформує UAINFO.org.
Каструля з тонким дном
Для того, щоб кукурудза була м'якою і соковитою, їй потрібен простір. Тому обирайте для приготування каструлю з товстим дном. І вона обов'язково повинна бути широкою
Приготування без замочування
Якщо ви готуєте кукурудзу без попереднього замочування – варитись вона буде дуже довго і вийде твердою. Тому залийте її на деякий час холодною водою.
Розрізання кукурудзи на частини
Щоб кукурудза вийшла дійсно соковитою, розрізати її не потрібно. Залишіть плоди цілими і занурюйте їх лише в киплячу воду.
Приготування на великому вогні
Після того, як вода закипить – не забудьте зменшити вогонь. Кукурудза не повинна дуже активно кипіти, адже в такому разі вона нерівномірно провариться.
Додавання солі в неправильний момент
Якщо посолити кукурудзу під час відварювання – вона стане дуже твердою. Тому додавайте спецію лише в той момент, коли дістанете відварений овоч з води і покладете на тарілку.
Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube
