Завершилися цьогорічні нобелівські перегони
Про це у своєму блозі на "Дні" пише Юрій Костюченко, повідомляє UAINFO.org.
Серед іншого цікаво зазначити, що цього разу оголошення лауреатів не викликало значного резонансу в медіа. І це загалом є зрозумілим: усі відзначені премією відкриття є давно й добре відомими розробками, історія яких – від перших теоретичних розрахунків до практичних упроваджень – налічує багато десятків років, вони добре обґрунтовані практичними результатами й міцно вписані в загальний контекст.
Читайте також: Бідні проти багатих: Нобель, доказова економіка та життя кожного
Здавалося б, усе зрозуміло й нема про що говорити, тобто нема з чого робити сенсацію, до якої останнім часом стала ласою широка аудиторія. Тому більшість медіа обмежилися сухими інформаційними повідомленнями та простими передруками пресрелізів Нобелівського комітету.
Втім, як завжди, ключовим питанням, що турбує світову наукову спільноту через оголошення лауреатів Нобелівських премій, є те, які тенденції в розвитку науки та суспільно-наукових комунікацій віддзеркалюють ці рішення Нобелівського комітету.
Підкреслю основну, на мою думку, тезу: аналізуючи дослідження цьогорічних лауреатів, можна зазначити, що все це – досить давні теоретичні розробки, що адекватно вкладаються в загальний методичний науковий контекст, при цьому вони є ретельно обґрунтованими численними експериментальними даними, результатами спостережень і вимірювань, що навколо їхньої точності, коректності, достовірності та здатності до використання у практиці склався сталий експертний консенсус.
Читайте також: Ми наближаємося до Нобеля: починаємо з письменників українського походження
Власне, це й можна вважати такою собі відповіддю наукової спільноти на спровоковане глобальними соціальними трансформаціями та кризовими перетвореннями поширення істеричної культури хайпу, ситуативної сенсаційності, пошуку простих, позаконтекстних відповідей на питання будь-якої складності: справжню наукову, соціальну й політичну цінність мають тільки відповіді й рішення, що базуються на широкому експертному та фаховому консенсусі, підтвердженому результатами спостережень, вимірювань і повторюваних експериментів, рішення, що беруть до уваги та випливають із загального методологічного й методичного контексту розвитку науки та суспільства в усіх їхніх проявах.
У цьому насправді й полягає роль наукової діяльності як соціокультурної практики, підтримуваної, відтворюваної та поширюваної соціальним інститутом науки – у забезпеченні сталості, тяглості та зв’язності поля рішень, що їх ухвалює суспільство на шляху свого розвитку, у компенсації та нівелюванні спонтанних вибухів колективної імпульсивної, хаотичної чи навіть самодеструктивної поведінки, індукованої кризовими явищами та/або трансформаційними процесами.
Отже, все є більш-менш передбачуваним, і в цій передбачуваності є потужне оптимістичне послання суспільству: у людства є що протиставити уявному станові тотального хаосу й невизначеності, в якому ми опинилися сьогодні, є ресурс для успішного подолання поточного етапу глобальних соціальних трансформацій.
Ось про це, на мою думку, і є сенс говорити в контексті Нобеля-2020.
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
