Керівник української делегації у Тристоронньої контактній групі Леонід Кравчук не виключив можливості своєї відставки, якщо він остаточно переконається в тому, що Росія не хоче миру на Донбасі
Про це для "Еспресо" пише Віталій Портников, повідомляє UAINFO.org.
"Я вже майже переконався", – зазначив Кравчук. Цікаво, що повинно статися, щоби це "майже" стало твердим переконанням? Остаточна відмова Москви від обміну полоненими? Зрив чергового "нормандського саміту", про можливість проведення якого перестали говорити, здається, навіть мрійники із президентського оточення? Відмова Росії від перемир'я та відновлення боїв на Донбасі?
Читайте також: Портников: Росії не потрібен ані план, ані мир – війна триватиме
Для того, аби зрозуміти, що Росія не хоче миру на Донбасі, Леонідові Кравчуку не потрібно було погоджуватися на пропозицію Володимира Зеленського та керувати українською делегацією у ТКГ. Йому досить було проаналізувати вчинки свого попередника в делегації та наступника на посаді президента Леоніда Кучми. Той погодився очолити українську делегацію у ТКГ після обрання президентом країни Петра Порошенка, коли не тільки в нього, а й у багатьох політиків і в самій Україні, і на Заході, і навіть у Росії була ілюзія, що Путін схильний до припинення конфлікту – річ лише у прийнятній для Кремля формулі.
Кучма залишив українську делегацію, коли переконався, що Путін ні про що не збирається домовлятися з Порошенком. І повернувся до делегації після того, як виникла нова ілюзія – тепер уже винятково українська, підкріплена хіба що брехнею, якою Кремль схиляв жадібних українських олігархів до боротьби з Порошенком і власною країною – що Путін буде готовий до домовленостей із Зеленським. Але Кучма пішов із делегації, щойно побачив, що такі домовленості не мають жодних перспектив, і нове “вікно можливостей” – або радше ілюзія можливостей – вічиниться тільки після відставки Зеленського з посади президента України. Ну або після відходу Путіна, оце точно.
Читайте також: Якби 1991-го виграв Чорновіл, зараз жили б не "як у Польщі", а в новому СРСР – історик
Кравчук уже прийшов на руїни. На руїни ілюзій. Некомпетентний, самозакоханий і самовдоволений Зеленський – плоть від плоті своїх інфантильних прихильників – міг цього й не розуміти. Але Кравчук, один із найкращих аналітиків в українській політиці? Невже тільки зараз він додумався до того, що Росія не хоче миру?
Ні звичайно. Як це часто буває із Кравчуком, любов до себе та пристрасть до присутності на арені перемогла в ньому здоровий глузд. Саме тому 1994 року Кравчук дозволив обіграти себе Росії та її ставленику Кучмі. Саме тому зараз він піде з української делегації без результатів.
Кравчук – шахіст, який сідає за шахівницю не для того, щоб виграти, а для того, щоб усі бачили, як він гарно переставляє фігури. Ця його риса дозволила йому бути чудовим представником нової незалежної держави в період власного президентства. І ця його риса постійно схиляє його до різних сумнівних пропозицій.
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
