Книжка історика Вахтанга Кініані "Справа Василя Стуса" заснована на документальному матеріалі. Тому не містить фальсифікації подій. Медведчук – не вигаданий персонаж. Його вчинків не спотворюють.
Історичні події і персонажів минулого можна інтерпретувати та оцінювати по-різному. Наприклад, пакт Молотова-Рібентропа подобається Москві і не подобається Варшаві. Але він був. Сталін комусь подобається, комусь — ні. Але право писати про нього мають усі. Різниця полягає у достовірності фактів і системі цінностей, пише Кирило Галушко, для Gazeta.ua, інформує UAINFO.org.
Заборонити такі дискусії неможливо. Виключенням є теми чи оцінки, які суперечать чинному законодавству певної держави. Приміром, розпалювання ворожнечі, расизм чи заперечення факту Голокосту або Голодомору.
Читайте також: Справа "Медведчук проти Стуса". Як сталося, що в Україні почали забороняти книги
У Росії вирізають фрагменти з перекладів іноземних істориків, наприклад, Гейстінґса про Другу світову. Є кримінальна стаття "за свідому фальсифікацію історії Великої вітчизняної війни". Виявляється, у нас така цензура також відбувається, але не на законодавчому рівні, а шляхом "передбачуваного" судового рішення.
Читайте також: 9 цитат із книги "Справа Василя Стуса" через які Медведчук хоче повністю відмінити тираж
Вирок суду у справі книжки про Стуса — це цензура. За такою логікою можна заборонити взагалі усі історичні книжки. Бо там весь час когось "дискредитують". Наприклад, хан Батий. Може, він був не такий поганий?
Прецедент вкрай недобрий. На архіви таке не впливає, для цього є відповідні установи та сформульована державна політика. Але на стан академічної свободи істориків – безперечно. Тепер документальна база дослідження вже не є запорукою доступу до аудиторії.
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
