Якщо не рахувати Росії, то саме Угорщина – найпроблемніша українська сусідка. Ані з Румунією через острів Зміїний (яка ж безглузда, типово радянська назва!), ані з Польщею через УПА суперечки не досягали такого рівня, щоб іноземні офіційні особи прямо погрожували Україні зривом її євроатлантичної інтеграції. Але чи насправді за цим шипінням чайника на плиті є якісь серйозні суперечки? І чи зможе Москва втішитися з україно-угорської війни?
Про це для Gazeta.ua пише Сергій Громенко, повідомляє UAINFO.org.
Що сталося?
Ще не минало року, щоб Київ із Будапештом не посварилися через угорців на Закарпатті. Осіннє напруження 2020-го мало такий вигляд. Державний секретар Угорщини з питань нацполітики Янош Арпад Потапі під час візиту на Закарпаття 8-го та 9 жовтня прямо закликав підтримати партію KMKSZ ("Партія угорців України") на місцевих виборах 25 жовтня. А міністр закордонних справ Петер Сіярто саме в день голосування написав допис на підтримку цієї партії. В обох випадках МЗС України висловило протест.
26 жовтня за цю агітацію Потапі й іще одному угорцеві Україна заборонила в'їзд. Наступного дня Сійярто назвав це рішення "жалюгідним і нісенітницею". 6 листопада його український колега Дмитро Кулеба поговорив із ним по телефону й повідомив, що домовився "перегорнути сторінку" після втручання Угорщини в українські вибори та відновити діалог. Та де там!
21 листопада новообрані депутати Сюртівської об'єднаної територіальної громади заспівали гімн Угорщини. 30 листопада в Ужгороді та Береговому обшукали офіси "Партії угорців України", помешкання її керівника Василя Брензовича, приміщення Закарпатського угорського інституту та благодійного фонду "Еган Еде".
Угорське МЗС викликало пані посла України Любов Непоп, щоби "висловити своє незадоволення діями керівництва України". Сіярто негайно записав відеозвернення, в якому пообіцяв і далі блокувати стосунки України з НАТО – бо дії Києва "перекреслили всі цивілізовані та європейські стосунки між країнами".
27 листопада у соцмережах поширилось відео, на якому невідомий у масці з червоно-чорним прапором та символікою "Правого сектору" погрожував угорським українцям та їх дітям через "думки про автономність". Сама організація від цього відхрестилася. Увечері 1 грудня Арсен Аваков назвав провокаторів ворогами держави та заявив про жорстке переслідування. Відкрили кримінальне провадження.
1 грудня Кулеба заявив: неприпустимо, щоб українські депутати на засіданнях співали іноземний гімн. Кулеба викликав посла Угорщини Іштвана Ійдярто й зажадав від угорців не спекулювати та "не створювати деструктивну емоційну напругу в українсько-угорських відносинах".
Того ж дня секретарка Товариства угорської культури Закарпаття Кароліна Дарчіа заявила, що це не заборонено. Гімн Угорщини – це молитва, і співали вони його після українського. У СБУ пообіцяли перевірити стан речей в ОТГ.
2 грудня угорські депутати Європарламенту від "ФІДЕС" і KDNP заявили, що обшуки СБУ на Закарпатті створюють "ситуацію громадянської війни". Одначе Будапештові цього разу не надто пощастило. Того самого дня генсек НАТО Йєнс Столтенберґ заявив, що Україна й Угорщина мають самі вирішити свої двосторонні питання. Він також підкреслив, що ця ситуація не вплине на відносини НАТО й України.
Читайте также: "ЛҐБТ-війна" Орбана: навіщо Угорщина перейшла червоні лінії у відносинах із Україною
4 грудня на електронні адреси організацій угорської меншини Закарпаття почали масово надходити листи з вимогою терміново покинути територію України й погрозами фізичної розправи. Були відкриті ще дві кримінальні справи.
7 грудня Кулеба заявив, що Україна не налаштована політично воювати з Угорщиною, хоча саме та "останніми роками дуже амбітно себе поводить не тільки у відносинах із Україною, але й із низкою інших країн, і з Європейським Союзом загалом". Того самого дня депутати Закарпатської обласної ради від "Партії угорців" через "політичні переслідування" показово пішли із засідання.
Можливо, з огляду на прийдешні свята, цей конфлікт згасне сам собою. Але видихати з полегшенням все одно не варто.
Чому сталося?
Перейдімо вілразу до головного висновку. Хоча Угорщина поводиться як малолітня хуліганка, її політика не є питомо антиукраїнською – так само, як і польська. Всі антибандерівські випади Варшави потрібні для її внутрішньої політики, а Україна просто трапляється під гарячу руку. І що б Київ не робив – градус дискусії не знижуватиметься, поки в Польщі при владі теперішня команда (скільки б білі пальта не бризкали слиною, звинувачуючи саме нашу країну в "провокуванні" поляків історичною політикою; от В'ятровича зняли – а проблеми не зникли). Полонофобії ж в Україні немає.
Аналогічна ситуація й у стосунках із Будапештом. При владі там дрібний путін – правий популіст Віктор Орбан – який і веде себе так, як належить такого роду вождикам. Він підживлює угорський шовінізм, відволікаючи увагу від власних економічних провалів, і через це постійно свариться із сусідами та ЄС. Україна як відносно безпечний ворог легко підлягає критиці, хоча нашим сваркам дуже далеко до румуно-угорського конфлікту. Навіть якби Київ прогинався під будь-яку вимогу Будапешта, скандали не припинялися б, бо цього потребує орбанівська політика. А тут Україна ще й насмілюється захищати свої інтереси, наприклад, у мовній сфері. І зміна тут "войовничого" Порошенка на "миролюбного" Зеленського нічого не дала – на здивування прихильників останнього. Сюрприз.
Отже, "плач по Тріанону", мрії про "Велику Угорщину" зразка 1918 року й інші прояви імперського ресентименту – суто угорські феномени, на які Україна впливати не здатна. Поки в Угорщині політики спекулюватимуть на минулому, поки там не з'явиться свій Єжи Ґєдройць, перемир'я на історичному фронті не буде. Це по-перше.
По-друге, угорська меншина в Україні – це ще й виборці в Угорщині, а конкретно – виборці Орбана. Хай їх небагато, але доки вони голосуватимуть за "збирача земель угорських", він опікуватиметься ними й удаватиме із себе їхнього захисника від страшного українського націоналізму.
Ну й, по-третє, "боротьба за права" закордонних угорців – це ще й козир у зовнішньополітичній грі. ЄС неодноразово наголошував на неприпустимих у Європі порушеннях прав людини, здійснюваних угорською владою, – що ж, у Будапешта є можливість кивати на сусідів, мовляв, вони ще гірші. Не те, щоб це було дуже помічне супроти брюссельської бюрократії, але чого б не спробувати?
А ще на дипломатичному фронті в Орбана є цілком очікуваний союзник – Путін. У своїй боротьбі за "традиційні цінності" проти "західного лібералізму" Будапешт і не помітив, як розчинився в затінку Кремля. І це попри 1956 рік! А в Москві й раді плеснути олії в запалену угорцями пожежу.
Так, у лютому 2018 року в Ужгороді сталося два напади на угорський культурний центр, здійснені начебто "українськими нацистами". Для першого німецький нацист зі зв'язками в ОРДО залучив двох польських праворадикалів. Але замовник виявився незадоволений, тому для другого офіцер придністровських спецслужб завербував двох колишніх учасників АТО. Цього виявилося замало – і згодом кілька кримінальників, найнятих колишніми "регіоналами" вже з Росії, планували підірвати пам'ятник на Верецькому перевалі. Не встигли.
Читайте также: П'ять Орбанових аргументів атакувати Україну
В усіх трьох випадках виконавців знайшли (поляки засуджені в Польщі цього року в березні), замовників установили. Що характерно, певні угорські діячі зарепетували, що на Закарпаття слід негайно ввести місію ОБСЄ, як на Донбас. Вереск до небес здійняли й російські ЗМІ. Зараз ситуація аналогічна: перше відео з фейковим "правосєком" з'явилося на сербському YouTube-каналі (провокатор – іноземець), відео з гімном Угорщини поширює "Комсомольська правда", російські "експерти" заходяться піною, прогнозуючи, що "ситуація з угорцями на Закарпатті може перерости в серйозний міжнародний конфлікт" і "якщо так триватиме, то й західні області країни попросяться на вихід" тощо.
Отже, російська й угорська влади сплелися у зворушливому єднанні. А тим часом в Україні угорофобії як не було, так і немає. 2 грудня "Карпатська Січ" заявила, що "людожерська карикатурна промова з погрозами дітям блазня в камуфляжі, який намагався видати себе за бійця "Правого сектора" – чиясь свідома провокація, зроблена з метою загострення конфлікту". 4 грудня "Традиція і порядок" встановила, що розсилка погроз е-мейлами велася з фейкових адрес.
Ми зайшли в таке становище, що залишати без відповіді хамські випади чинної угорської влади неможливо. І також ми маємо бути свідомі, що кожен наш крок погіршуватиме становище самої України на міжнародній арені, а центральної влади – на Закарпатті. Втім, з іншого боку, кожна дія Будапешта в цьому конфлікті так само зрештою обертається проти нього. Тож Києву варто поводитися якомога виваженіше, чекаючи, поки внутрішні проблеми не обвалять режим Орбана.
І готуватися до відкриття "другого фронту".
То чи можлива україно-угорська війна?
28 вересня 2018 року покійний нині Дмитро Тимчук опублікував висновок групи "Інформаційний спротив" про майбутні загрози на Закарпатті. Процитую найважливіше:
"Російська сторона активізувала кампанію зі створення передумов і формування громадської думки для дестабілізації Закарпаття, використовуючи етнічний фактор (угорці) у регіоні, а також амбіції Будапешта. Мета "московського сценарію" – створення нової точки напруги на території України в рамках концепції "федералізації" нашої країни після виборчого циклу 2019 року.
Концепція – провокації та нагнітання ситуації, які можуть закінчитися силовими протистояннями місцевих етнічних угорців і "українських націоналістів", групи яких складатимуться як із російської агентури, так і просто з "корисних ідіотів", із утягуванням в дії силових структур України, що супроводжуватиметься й розкручуватиметься відповідною інформаційною кампанією.
На наступному етапі пропонують уведення так званих "угорських зелених чоловічків" із числа угорських неонацистських і радикальних угруповань, які фінансуються із РФ, а їхні представники проходять різні курси підготовки в рамках діяльності бійцівських і військово-патріотичних клубів, як на території Угорщини, так і в інших країнах Європи, для "захисту угорців Закарпаття, недопущення етнічних чисток і стабілізації ситуації в регіоні".
Такий розвиток ситуації змусить Будапешт під тиском сформованої "громадської думки" втягуватися у процес активніше, зокрема – шляхом офіційних заяв і дипломатичних дій, які по суті підіграватимуть інтересам Москви. Яка своєю чергою заперечуватиме свою безпосередню участь, як і 2014 року, і перекладатиме всю відповідальність на офіційний Будапешт і його спецслужби, тим самим ставлячи в незручне становище ЄС і НАТО , таким чином провокуючи внутрішній конфлікт у цих організаціях.
До реалізації даного сценарію будуть причетні й багато українських "опозиційних політиків", які вже отримали гарантії фінансування та медійної підтримки цих процесів як із Москви, так і з Будапешта".
Точність прогнозу можете перевірити самі – перший пункт уже почали втілювати в життя, якраз після завершення електорального циклу.
Шукайте, кому вигідно, зберігайте спокій і чистіть кулемети!
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube