Окрім гучної справи Сергія Стерненка, за якою багато хто стежить, існує безліч інших побутових прикладів, коли жертва, яка захищалась успішніше, ніж атакував нападник, отримує обвинувачення у скоєнні злочину, пише для "Тижня" Єлизавета Гончарова
Питання захисту свого життя та покарання за наслідки самооборони в Україні є дуже суперечливим як із юридичної, так і з морально-етичної позицій Насправді це питання є не менш гострим, ніж легалізація зброї, із приводу чого в суспільстві давно точаться запеклі дискусії.
Кілька днів тому в Костянтинівці на Донеччині суд обрав запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на два місяці для 15-річного підлітка, котрий поранив двох чоловіків, один із яких помер. Зі статистики побутових злочинів цей випадок вирізняє мотивація підлітка, який учинив дії, що призвели до поранення та смерті людей. Офіційна версія, за інформацією Костянтинівської місцевої прокуратури, має такий вигляд.
Встановлено, що "21 липня 2020 року, близько 22:00, двоє мешканців Краматорська приїхали до будинку чоловіка з метою отримання грошового боргу. Між господарем будинку та непрошеними гостями виникла сварка. Почувши галас, на вулицю вибіг 15-річний син власника оселі та, схопивши в гаражі рушницю, здійснив кілька пострілів у бік "кредиторів". Від отриманого вогнепального поранення один із чоловіків помер на місці, а іншого доставлено до міської лікарні, де він перебуває дотепер".
Читайте також: Портников: Це вже навіть не “багатовекторність”. Це – хаос. Зеленський нагадує хлопчика, який намагається лоскотати підпаленою палицею тигра
Наразі триватиме досудове розслідування, після чого буде вирішене питання про остаточну кваліфікацію, з урахуванням отриманих висновків судово-психіатричної, судово-медичної, балістичної експертиз. Але, за інформацію на поточний момент, поліція відкрила кримінальне провадження за статтею "Закінчений замах на вбивство" Кримінального кодексу України. Якщо провину доведуть, підліткові загрожує покарання до 15 років позбавлення волі.
Навіть із повідомлень офіційних джерел можна побачити, що в цій справі є про що дискутувати. Дві людини пізно вечорі вдираються до оселі, де вчиняють фізичну розправу над господарем, свідком якої стає неповнолітня дитина. Навряд чи все обмежувалося тільки дискусією на підвищених тонах, якщо хлопець кинувся за рушницею. Можливо, він почув таке прохання від батька, який хотів налякати нападників.
Звісно, питання щодо неналежного зберігання мисливської зброї, до якої мав доступ син – сфера відповідальності (кримінальної зокрема) власника рушниці. І можна дискутувати, чи виправдовує ступінь загрози дій "кредиторів" використання проти них вогнепальної зброї. Але все ж ідеться підлітка. Будучи фізично слабшим, ніж двоє дорослих "гостей", він мав використовувати для захисту якісь допоміжні засоби.
Також варто враховувати, що хлопець намагався врятувати близьку людину, яка явно перебувала у небезпеці, ступінь якої в цих обставинах дитина могла й не оцінити, перебуваючи у стані афекту. Думаю, подальша справа в руках адвокатів, які працюватимуть над зміною кваліфікації цього злочину. Впевнена також, що справи щодо самооборони та її наслідків повинні чітко відокремлювати від злочинів, скоєних із інших причин.
Читайте також: Цей процес потребує уваги не менше, ніж харківський Зайцевої, інакше вони вб'ють нас усіх – Забужко
Треба зазначити, що в судовій практиці України є прецеденти, в яких подібний самозахист під час вторгнення до помешкання визнавали правомірним. Наприклад, 26 квітня 2018 року Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного суду підтвердила право на позбавлення життя при захисті від нападу групи осіб, які протиправно вдерлися до житла. Був скасований вирок чоловікові, якого визнали винним в умисному вбивстві при перевищенні меж необхідної оборони.
Суди встановили, що чоловік, захищаючись від незаконного проникнення в житло й нападу з боку двох осіб, завдав одній із них один удар у груди кухонним ножем, внаслідок чого особа того ж вечора померла в лікарні. Суд пояснив, що згідно з частиною 5 ст. 36 КК, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає, така дія не є перевищенням меж необхідної оборони й не має наслідком кримінальну відповідальність.
Тобто закон передбачає винятки із загального правила про те, що за необхідної обороні особа, що захищається, повинна дотримуватися визначеної межі, якщо йдеться про напад озброєної особи, напад групи осіб, протиправне насильницьке вторгнення в житло чи інше приміщення. У випадку з костянтинівським підлітком, можна взяти до уваги дві обставини: нападників було двоє, і вони незаконно вдерлися на територію, де мешкає хлопець.
У цілому зрозуміло, що кінцеве рішення в цій неоднозначній справі залежатиме від багатьох чинників, і зараз не можна сказати, в якій бік хитнуться терези правосуддя. Але навряд чи можна говорити про справедливість, якщо хлопець, котрий запобіг травмуванню або навіть убивству власного батька, повинний сидіти у в'язниці на рівні, наприклад, із двома своїми ровесниками, які півроку тому на вулиці сусіднього Бахмута знущались і методично вбивали беззбройного та незнайомого їм Артема Мірошниченка. Бо мотив, через який стається та чи інша подія, все ж має значення.
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
