Як відомо, найбільш постраждалою стороною в нападі Росії на Україну стали дуже хороші росіяни, — це стало остаточно ясно ще за часів "візового Голокосту", який влаштували проти них країни Західної Європи, які самі наплодили Путіна, а дуже хорошим росіянам тепер, бачте, розсьорбуй. Але навіть незважаючи на те, що з тих пір інтерес зарубіжних ентомологів до них дещо зменшився, дуже хороші росіяни продовжують наполегливо скандалити в соціальних мережах — часто самі з собою, — на одвічну російську тему "а чому це я повинен відчувати себе винуватим?!".
Про це у своєму новому фейлетоні пише визнаний майстер сатири Василь Рибніков, інформує UAINFO.org.
Ну, звичайно ж не повинен. Коли ти дуже хороший росіянин, ти взагалі нічого не повинен — навпаки, всі повинні тобі, і дуже багато. Але це далеко не єдина причина, по якій якесь там хамло, що вимагає від дуже хорошого російського покаятися в злочинах його батьківщини, є моральним виродком і прихованим фашистом.
В першу чергу, слід почати з того, що українці, по правді кажучи, відмінно влаштувалися, фактично нічого для цього не зробивши, — весь світ тепер про них піклується, дає їм грошей, а росіянам не дають, хоча хороші росіяни — такі ж борці проти Путіна, тільки набагато менш захищені, один навіть сидить. Для післявоєнної України готують план Маршалла, а для Росії — ні, хоча і так зрозуміло, що Україна прекрасно обійдеться і без всякого Маршалла. Що ж стосується Росії, то їй такий план куди потрібніше: "Щоб не було знову цього почуття несправедливості, а щоб було почуття подяки і бажання знову налагоджувати відносини". Адже бажання дуже хороших росіян налагоджувати відносини зі світом — це привілей, який світу ще треба заслужити. Покаятися перед ними, зрозуміло, теж не завадить. Українці можуть поки не каятися, але їм теж є за що, і вони це прекрасно розуміють.
Читайте також: Подоляк: "Сьогодні росіяни забули слово "Херсон". Скоро забудуть слово – "Україна"
Військові злочини українців перед дуже хорошими росіянами жахливі. З Путіним все зрозуміло, він поганий, говорити тут нема про що, а ось з українців попит зовсім інший, кривавий розстріл беззахисних російських солдатиків на Луганщині не дасть збрехати. Так, беззахисні російські солдатики, оголосивши про те, що здаються в полон, з властивою їм військовою хитрістю спробували раптово відкрити вогонь і були віроломно застрелені у відповідь, але їх обдурила пропаганда, а ось українці прекрасно розуміли, що роблять! "Що сталося в Макіївці. Ні, це не проста історія. І такі історії трапляються в цивілізованих арміях. Але в цивілізованих арміях за них судять", — строго констатує дуже хороша російська журналістка Юлія Латиніна. Можливо, якщо українська влада засудить своїх розперезалися карателів, Україні у Латиніної це зарахується, а поки ось так, на жаль.
Дуже хороша російська Латиніна завжди хвалить "чудового Арестовича", очевидно, відчуваючи в ньому споріднену душу — дуже хорошого українця. Саме з дуже хорошими українцями дуже хороші росіяни будуть потім виробляти договір про дружбу і взаєморозуміння, і треба розуміти, що це в інтересах самих же українців, тому що без дороговказної зірки російської цивілізації вони нічим хорошим в результаті не закінчать, ось як зараз, наприклад. Всі ці принизливі розправи з Пушкіним, що творяться нерозумними хох… українцями, говорять про їх обмеженість і вишиватництво. Після того, як війна закінчиться, цивілізаційним обов'язком дуже хорошого росіянина стане духовне окормлення українців з метою нормально заробити і повернути душевних, але не завжди, чаво вже там, розумних братів на правильну доріжку. Це цілком можна розглядати як репарації.
Після закінчення війни дуже хороші росіяни планують дружити з українцями набагато пуще колишнього, бажано з ПМЖ, тому що на той час в Росії ловити буде вже нічого, а в Європі треба мови вчити. Настане день, і вони знову приїдуть в гостинний, веселий, світлий і ситий Київ, їхні чоловіки будуть знову згортати шиї, задивляючись на чорнобрових Оксан, "заспівувати в шинку" і так далі слово в слово, на що вистачило фантазії Маргарити Симоньян, але Маргарита собі на згорнуту шию вже "наспівала", а дуже хороші росіяни — ні. Напередодні такої приємної перспективи публічно каятися за військові злочини Росії дуже хорошим російським не має ніякого сенсу, тому що хто ж їм потім в Київському шинку наллє і буде слухати з розкритим ротом про справжню вяличність російської культури, непідвладну миттєвим негараздам?.. Краще нехай хох… українці за Булгакова покаються, за Федора Михалича, за Сонце російської поезії, за Толстого Лева! Прямо зараз, зрозуміло, ніхто не вимагає, але прийде час — за все запитається.
Читайте також: Росіяни розстріляли сім'ю з дітьми у Запорізькій області: чоловік захищав дружину. ФОТО
Якщо дуже хороші росіяни зараз почнуть принижуватися перед українцями, мовляв, вибачте нас, росіян сраних, то так, чого доброго, можна домовитися до того, що росіяни — не вища раса. Смішно, звичайно, навіть подумати таке, але раптом комусь в Україні так здасться, а потім поїдеш після війни в шинок чорнобрових Оксан подивитися, ніби й не було нічого, а тебе на кордоні ногою під зад! Недобре. А ще недобре, що останнім часом українці якось все менше цікавитися стали, як там дуже хорошим російським живеться, шкода їм чи ні, руки-то заламують хоч? Таке відчуття, ніби їм все одно вже. Іноді навіть здається, ніби українці вважають, що по-справжньому хороший росіянин дійсно ні в чому каятися не повинен, і взагалі нічого вже не повинен. Таких вже, слава богу, більше 80 тисяч накопичилося.
Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube
