Правління Володимира Путіна супроводжувалося поступовим знищенням конституції, яку він успадкував. Представлені ним ще на початку року так звані "поправки" до основного закону Росії, які зараз проходять через так званий "референдум", не принесуть країні довговічну, стійку й ефективну систему управління замість авторитарної й персоналізованої системи, яку російський президент всі ці роки будував.
Про це на сторінках American Interest пише науковий співробітник Chatham House і колишній посол Великої Британії в Москві Ендрю Вуд. Перша проблема, яку нові конституційні норми, розроблені Путіним, повинні вирішити, стосуються передачі влади.
Хто замінить Путіна, коли його нинішній президентський термін закінчиться в 2024 році? Ширше й більш важливе питання про те, якими будуть наслідки для Росії в цілому, досі навіть ніхто не підняв. Холоднокровна логіка нинішнього режиму швидко накреслила відповідь про наступництво: вистачить прибрати конституційний пункт про обмеження кількості президентських термінів і дозволити Путіну балотуватися знову.
Були й інші сценарії, які дозволили б йому лишитися при владі. Але не знайшлося нікого з достатньою політичною вагою в його оточенні, хто міг би в потрібний момент замінити президента.
"Рішення дозволити Путіну лишатися на посаді до 2036 року лише викриває той факт, що Росія до 2020 року не могла задовольнити життєву потребу будь-якої довговічної держави. Вона не могла впорядковано замінити новим урядом той, чий час вже сплив. І вона досі не може", – йдеться в статті.
Читайте також: "Поправки в Конституцию – историческое преступление": в РФ уволился ведущий пропагандистского канала, не захотевший пиарить "обнуление" Путина
Друга проблема в тому, що Москві потрібно якось розібратися зі зростанням внутрішньої напруги в Росії. Переобрання Путіна в 2018 році призвело до посилення репресій, а отже ще більшого зростання влади служб безпеки й вливання великих сум в Збройні сили. Російська економіка не досягла процвітання. В 2018 році зміни в пенсійній системі країни, які запровадив Путін, спровокували масові протести й провал президентської адміністрації поставити своїх людей на керівні посади в регіонах. Масові демонстрації в липні-серпні 2019 року після виборчих махінацій в Москві й інших містах були попередженням, що аналогічні проблеми будуть й у вересні поточного року на регіональних виборах, а може й на парламентських в 2021 році.
Відповіддю на все це, знову ж таки, стало посилення центрального контролю через збільшення влади президента включно зі здатністю Кремля карати федеральні органи. Конституційний суд без вагань схвалив зміни до основного закону РФ, зокрема, перших двох його статей, які суд зобов'язаних захищати.
Пандемія коронавірусу в Росії, яка змусила Путіна відкласти референдум про зміну конституції, стала головним ударом для нього й режиму, яким він керує.
"Лідер нації просто пересидів кризу у самоізоляції й з острахом з'являвся на публіці. У "вертикалі влади", яку будували останні два десятиліття, не знайшлося нікого, хто міг би взяти під контроль уряд Росії за відсутності її голови", – наголошує автор.
Якими б не були результати референдуму щодо внесення змін в конституцію й навіть після втілення цих змін Путін і його режим не зможуть адекватно досягти своїх цілей. Вони не зможуть зробити Путіна довічним президентом, зняти внутрішню напругу в Росії й посилити популярність лідера серед російських громадян.
"Путіну буде важко скористатися новою владою, яку він може отримати. Або ж доведеться збільшити репресії, якщо будуть спроби нею скористатися. Такий підхід поставить його у ще більшу залежність від органів безпеки й армії й підпорядкує його інтересам тих, хто керує стратегічними підприємствами в Росії. Це може зобов'язати його знову спробувати завоювати регіони", – йдеться в статті.
Читайте також: Парадокс Путина: рейтинг у царя есть и приличный, а реальной поддержки нет
Російські економічні проблеми були очевидні ще до COVID-19. У Путіна і його колег не було ефективних політичних підходів, які могли б підняти Росію вище рівня стагнації. І досі не було жодних ознак того, що вони хоча б розглядають якісь сценарії для зміни цієї ситуації, попри поглиблення економічних викликів через надзвичайну ситуацію в охороні здоров'я.
Не було й ознак перегляду російської міжнародної політики й амбіцій, попри те, що суспільство вимагає більшої уваги до внутрішніх проблем й інтересів.
"Передбачення майбутнього, звісно, це невдячна, але й необхідна вправа. Цього року в Росії відбувся політичний зсув. Зараз здається майже неможливим, що Путін зможе відновити в повній мірі свій контроль й зберегти його до кінця навіть поточного президентського терміну, не кажучи про час за межами 2024 року. Він перейшов до позиції лідера, якому немає куди вести, який очолює країну з відчуттям потреби все ще невизначених змін в управлінні й її долі", – йдеться в статті.
Ремонт сьогоднішньої структури влади в Росії за допомогою нового й сильнішого авторитарного "клею" не протримається довго, так само, як і колись харизматичний президент.
"Чотири роки до наступних президентських виборів – це довгий період. Сценарій, за яким Путін лишиться національним лідером ще на 12 років, нереальний. Він стверджує, що підняв Росію з колін. Але тепер він просить росіян впасти на них", – вважає колишній посол.
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
