Днями очікується судовий розгляд пересічної на перший погляд цивільної справи №370/1104/22 у касаційній інстанції, співвідповідачем у якій є власник потужного вітчизняного виробника будівельних матеріалів ТОВ «Сталекс» Олександр Кіктенко.
Доповідачем у даній справі «за автоматизованою системою розподілу справ» виявився ніхто інший, як голова Касаційного цивільного суду Борис Гулько, котрий свого часу цілком «випадково» навчався разом із близьким другом та бізнес-партнером пана Кіктенка – адвокатом Владиславом Нагайченком. Останній для допомоги своєму другові нещодавно навіть відчужив Кіктенку приналежний йому на праві власності офіс у столиці.
Не виключено, що вже саме такий взаємозв’язок спричинив не абияке, майже дивовижне прискорення руху даної справи в суді касаційної інстанції, адже касаційна скарга була подана 27.08.2024 року, а судовий розгляд призначено на 06.11.2024 року, хоча інші справи такого ґатунку через брак суддів та безпрецедентну кількість аналогічних звернень плануються до розгляду вже на друге півріччя 2025 року.
Слід відзначити, що, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень, пан Кіктенко з 2021 року не тільки перереєстровує та відчужує належні йому корпоративні права у ряду товариств на користь третіх осіб, зареєстрованих у наразі окупованих територіях Донецької та Харківської областей, а ще й розпродує належне йому майно.
Водночас, суть згаданої справи фактично полягає в тому, що власник компанії «Сталекс» всіляко намагається зберегти контроль над колись «родинним» нерухомим майном, яке слугувало залогом у договорі про позику іще 2018 року, умови якого пан Кіхтенко практично не виконав, що і призвело до його відчуження на користь позикодавця у судовому порядку в 2022 році. Однак, аби зашкодити виконанню рішення суду, Олександр Кіхтенко почав «перекидати» це майно від своєї тещі, – громадянки рф Тетяни Артемівни Теплухіної, яка подарувала його своїм онучкам, донькам Олександра, а ті, в свою чергу, кілька місяців поспіль, подарували його своїй іншій бабусі – матері Олександра Кіхтенка, пані Наталії Петрівні, котра, вже у свою чергу, вписала це майно у свій заповіт для Олександра, при цьому в тому ж заповіті не згадавши свого іншого рідного сина.
Виходить, що задля виведення цього майна взагалі з предмету суперечки з позикодавцем, його добропорядними набувачами через правочини про дарування мали б залишитися фактично близькі родичі Олександра Кіктенка, а користувачами майна були б і теща Тетяна Артемівна, і його дружина Світлана, які й досі є підданими російської федерації й не дивлячись на майже два з половиною роки повномасштабної військової агресії рф проти України, своє російське громадянство не припинили.
Не так важливо, до чого готується очільник «Сталексу», який активно публікує дані про свою допомогу Силам оборони України, зловживаючи майновими правами, а важливо, чи знає всі ці обставини голова Касаційного цивільного суду Борис Гулько, який сприяючи «однокашникові» може стати інструментом захисту неправомірних майнових зазіхань з боку осіб, прямо пов’язаних із країною-агресором.
«Відкрита Україна»
