На тлі падіння рейтингу схвалення та ризику втрати контролю над Конгресом Дональд Трамп може зосередитися на зовнішній політиці. Потенційний саміт за участю президента США, російського лідера Владіміра Путіна та голови КНР Сі Цзіньпіна може стати кроком до нового світового порядку, заснованого на поділі світу на сфери впливу.
Про це пише оглядач Стів Блумфілд у статті для The Guardian.
Автор зазначає, що в останні роки президентства американські лідери традиційно намагалися закріпити свою політичну спадщину завдяки зовнішньополітичним рішенням. Однак у випадку Трампа такі амбіції можуть мати небезпечні наслідки.
Після проміжних виборів республіканці ризикують втратити контроль над Палатою представників, а можливо, і над Сенатом. Це ускладнить реалізацію внутрішньополітичних ініціатив Трампа та може призвести до посилення розслідувань проти його адміністрації.
Водночас на міжнародній арені президент США може спробувати реалізувати власне бачення глобального порядку. За даними ЗМІ, після виборів Трамп розглядає можливість відновлення ударів по Ірану. Крім того, його заяви щодо війни Росії проти України та контакти представників адміністрації з Путіним викликають занепокоєння щодо подальшої підтримки Києва з боку Вашингтона.
Одним із найбільших ризиків автор вважає можливе зближення США, Росії та Китаю. Російська сторона запропонувала провести в Китаї саміт за участю Трампа, Путіна та Сі Цзіньпіна. Якщо зустріч відбудеться, вона може символізувати прагнення трьох держав перерозподілити глобальний вплив і закріпити власні сфери інтересів.
На думку Блумфілда, така модель загрожує безпеці України, європейських держав і країн Східної Азії. Послаблення американської підтримки союзників може створити додаткові ризики для Тайваню, Південної Кореї, Японії та Австралії.
Автор також звертає увагу на стратегію національної безпеки США, у якій адміністрація Трампа критикувала традиційних союзників, водночас уникаючи прямої критики Росії та Китаю. Такий підхід може відповідати інтересам Путіна, який давно прагне обмежити вплив Заходу на пострадянському просторі, та Сі Цзіньпіна, зацікавленого в посиленні позицій Пекіна у Східній Азії.
Потенційне партнерство трьох держав може охоплювати не лише територіальний вплив, а й економіку, технології, контроль над ланцюгами постачання, енергетичні ресурси та космічну галузь. Якщо Вашингтон, Москва й Пекін домовлятимуться про глобальні питання без участі Європи та інших держав, це суттєво змінить міжнародну систему.
Водночас перспективи такого союзу залишаються невизначеними. Зовнішня політика Трампа вже спричинила розбіжності всередині його політичного руху, а майбутня адміністрація США може відмовитися від тісної співпраці з авторитарними лідерами.
Проте, наголошує оглядач, навіть якщо Трамп не досягне поставлених цілей, це не означає, що наслідки його політики будуть незначними. Можливий саміт дозволить Путіну вийти з міжнародної ізоляції, а Сі Цзіньпіну — зміцнити статус одного з провідних світових лідерів.
На думку автора, сама поява спільного майданчика для трьох лідерів може стати символом ослаблення міжнародного порядку, заснованого на правилах, і початку нового, значно менш передбачуваного етапу глобальної політики.
