Що необхідно врахувати менеджменту лікарень для зменшення поширення захворювання серед медичних працівників на прикладі інших країн
Пандемія стала найбільшим викликом для будь-якої країни. І, насамперед, цей виклик стосується системи охорони здоров’я. Чим більша кількість хворих, тим більший тягар на неї лягає.
Якщо для переважної більшості людей найкращою порадою є лишатися вдома або тримати соціальну дистанцію, то для медичних працівників, які надають допомогу і щодня контактують з пацієнтами хворими на COVID-19 тим самим наражаючи себе на ризик бути інфікованими, такі поради не працюють, пише для НВ експерт з розвитку медичної освіти, колишній радник Уляни Супрун Гліб Бітюков.
На сьогодні в Україні інфіковано 51 224 людини і серед них 7 148 осіб медичного персоналу, що складає близько 13,9% від загальної кількості людей, які захворіли. В Китаї цей показник був на рівні 4%, в Італії близько 8%, а в Іспанії 13,6%.
Питання інфікування медичних працівників тим більше важливе, оскільки йдеться також і про можливість внутрішньолікарняної передачі інфекції як від одного хворого до іншого, так і між самими співробітниками лікарень. Окрім того, кожен медичний працівник, який працює з інфікованими хворими, створює небезпеку для близьких.
В Ухані, де розпочалась епідемія, було інфіковано понад 1300 медичних працівників. Коли місто почало гостро відчувати нестачу лікарів та медичних сестер, їх привезли з інших міст. Схожу практику використали і в Італії. Перерозподіливши людські ресурси, були виділені окремі лікарні для надання допомоги пацієнтам з COVID-19. В невелику лікарню, де працювала українська медична місія, приїжджали на чергування медики з інших міст. Таким чином, були підсилені лікарні, де не вистачало медичного персоналу.
Читайте також: Сгорели друг за другом: в Украине от COVID-19 погибли двое братьев-врачей
В Україні такої практики немає. Найчастіше, медичні працівники після контакту з пацієнтами можуть бути відправлені на 14-денний карантин, або можуть закрити цілі відділення лікарень після виявлення в них інфікованих пацієнтів. Головною причиною є те, що неможливо в українських реаліях провести сортування пацієнтів, які потрапляють в лікарню, оскільки результати тестування доводиться чекати протягом семи-десяти днів, на відміну від італійської лікарні, де пацієнти перебували в зоні сортування протягом декількох годин, поки не ставали відомі результати тестування. І потім вони або переводилися в лікарню, переобладнану під інфекційну, або відправлялися в інші, не інфекційні лікарні.
Тож в Україні всі пацієнти потрапляють одразу у відділення, і лише через тривалий час, ретроспективно, стають відомі результати тестування, якщо його взагалі робили. Це часто і призводить до того, що медичні працівники перебувають в зоні ризику, оскільки потенційно кожен пацієнт може бути інфікований, поки не буде доведено зворотне за допомогою негативного результату ПЛР-тестування.
Яким чином тоді лікарням уникнути інфікування медичного персоналу, яку тактику застосовувати в період невизначеності?
В лікарні, де я працюю, вже не одноразово закривали на карантин різні відділення у зв’язку з позитивними тестами персоналу. Те саме відбувається і в інших лікарнях.
Які алгоритми використовують в інших країнах, можна побачити на прикладі Італії, Гонконгу та Сингапуру.
Так, в Гонконзі запровадили власний протокол внутрішньолікарняного поводження з пацієнтами, щодо яких немає достовірної інформації про підтверджений випадок інфікування.
Пацієнтів, які потрапляють в лікарню, поділяють на дві категорії: ті, хто має ознаки респіраторної інфекції (субфебрильна температура в поєднанні з кашлем, дихальною недостатністю, слабкістю або болями в м’язах), або відповідна історія (подорожі в країни з високим показником захворюваності, або перебування в контакті з COVID-позитивними особами) й решта пацієнтів.
Відповідно є дві стратегії поведінки та захисту персоналу. При контакті з пацієнтами, які не викликають підозри на COVID-19 весь персонал використовує лише хірургічні маски та рукавички. Всі поверхні після прийому пацієнта дезінфікуються.
Пацієнти, які мають ознаки респіраторної інфекції відокремлюються від решти пацієнтів і їм надається допомога окремо — в окремих палатах або відділеннях та окремим персоналом.
Читайте також: ВОЗ: Первая рабочая вакцина от коронавируса может появиться через несколько месяцев. Но затем нас ждет нечто более страшное
В лікарнях дотримуються правил дистанціювання. В приміщеннях для очікування стільці розташовані на відстані в 1,5 метри, так само і персонал дотримується дистанції як при контакті між собою так і при спілкуванні з пацієнтами.
У випадку, коли один зі співробітників виявився інфікованим, вони не закривають на двотижневий карантин всю лікарню чи відділення, а відправляють на карантин лише інфікованого співробітника та відслідковують тих, хто був у близькому контакті з ним. В лікарнях Гонконгу під близьким контактом мається на увазі перебування на відстані менше, ніж два метри протягом, щонайменше, 15 хвилин без використання хірургічної маски, в Сингапурі це 30 хвилин. Якщо контакт відбувся на тій самій відстані, але менше, ніж дві хвилини, то працівник лишається на роботі, постійно використовує хірургічну маску, але двічі на день йому вимірюють температуру.
Мій італійський досвід показує, що перебувати щодня в центрі епідемії і не захворіти можна, якщо дотримуватися певних правил: соціальна дистанція, особиста гігієна та таргетована ізоляція тих, хто хворий на COVID-19.
Передача інфекції відбувається через тривалий контакт з хворим, та не дотримання особистої гігієни, перш за все — нехтування дезінфекцією рук.
В Сінгапурі проаналізували випадок лікування пацієнтки з ознаками важкої пневмонії та без характерної для COVID-19 історії захворювання (подорожі до Китаю чи інших країн, перебування в контакті з інфікованими). Вона потребувала під'єднання до апарату ШВЛ та кисневої підтримки, для чого провели інтубацію і через декілька днів, після покращення стану її екстубували. Після проведення екстубації провели тест методом ПЛР, що показав позитивний результат. Отже, весь цей час вона була джерелом COVID-19 в лікарні.
Після відслідковування контактів цієї пацієнтки був виявлений 41 медичний працівник, який перебував у підвищеній зоні ризику, оскільки брав участь в аерозоль-генеруючих процедурах протягом, щонайменше, 10 хвилин та відстані менше, ніж 2 метри. Всі ці працівники були відправлені на двотижневий карантин. Їм були проведені ПЛР тестування в перший та 14-й день ізоляції. Жоден з медичних працівників не був інфікований. 85% з цих медичних працівників постійно використовували хірургічні маски і решта маски типу N95.
В американській лікарні після нетривалого контакту з пацієнтом хворим на COVID-19 на ізоляцію відправили 89 співробітників. Жоден з них не виявився хворим.
Це означає, що дотримання політики контролю за розповсюдженням захворювання може суттєво знизити ризик інфікування медичних працівників. Відслідковування контактів та тестування дозволяє уникнути тотального карантину, що дуже актуально для лікарень.
Проте варто не забувати, що окрім помітних симптомів захворювання, у деяких людей інфекція проходить безсимптомно. І, попри непомітність, небезпека насправді не зникає. Існує припущення, що безсимптомні носії хвороби менше її розповсюджують, однак наразі ми не маємо чіткого визначення, наскільки менше.
Читайте також: Вірус COVID-19 стійкий до температури та ультрафіолету: Шмигаль заявив про нову хвилю захворюваності
Насправді важко проаналізувати, скільки таких безсимптомних носіїв існує, оскільки залежить це лише від рівня тестування. Так в Гонконгу та Сингапурі застосували власну стратегію тестування. Лікар сам визначає необхідність проведення тестування, спираючись на власну клінічну оцінку, і ці дві країни є одними з лідерів тестування проводячи по 125 та 132 тести на 100 000 населення, однак навіть в інших країнах, які значно постраждали від епідемії, таких як Італія чи Іспанія не проводили таке масове тестування (в Україні цей показник близько 33 тестів на 100 000 населення на добу).
В Ухані, де тестування набуло масовості та виявили 72 000 інфікованих осіб, лише 1% було повністю асимптоматичних.
Показовим випадком аналізу без симптомних хворих є випадок поширення захворювання на теплоході Diamond Princess, де було протестовано понад 3 000 пасажирів та членів екіпажу, і це один з найпрезентативніших випадків, що показує аналіз кластеру захворюваності. З них 634 пасажири було інфіковано. Більшість з них на стадії тестування не мали симптомів захворювання. Симптоми стали проявлятися лише за тиждень. Повністю асимптоматичними протягом всього періоду лишилося 17% хворих.
В іншому прикладі дослідники з Імперського коледжу Лондона та Університету Падуі провели тестування всіх мешканців одного з італійських міст. З виявлених хворих 40% були безсимптомними.
Ці приклади свідчать про прихований процес розвитку захворювання, що може тривалий час не проявлятися. Розробка внутрішньолікарняних протоколів та маршрутів пацієнтів, обачність у поведінці медичного персоналу допоможе в стриманні розвитку захворювання.
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
