До 2022 року Україна зарекомендувала себе, як помітний гравець на ринку ІТ-технологій. Початок повномасштабної війни змістив вектор розвитку до оборонної промисловості, яка стала запорукою виживання держави і драйвером економіки. За час повномасштабної війни наша держава перетворилася на одного зі світових лідерів з виробництва дронів. Сьогодні Україна виробляє понад 1 000 видів озброєнь, від FPV-дронів до ракет. Близько 40% зброї на фронті – вітчизняного виробництва. А третина зростання ВВП у 2024 році, за оцінками, забезпечена саме військовою сферою.
Глобальний феномен переозброєння
За даними Стокгольмського інституту дослідження миру (SIPRI), у 2024 році світові військові витрати сягнули рекордних 2,718 трлн доларів – це найвищий показник із кінця "холодної війни", і він продовжує зростати. Глобальні витрати на озброєння протягом останнього десятиліття зросли на 41%. У Європі триває справжня гонитва переозброєння. Показовим є приклад німецького концерну Rheinmetall, який все більше переорієнтовується з машинобудування на виробництво озброєння та боєприпасів.
І на цьому тлі як ніколи чітким стає розуміння, що оборонні витрати – це не лише про безпеку, а це про потужний мультиплікативний ефект, коли розвиток ОПК стає драйвером економіки. Розуміють це як держави, які активно вкладаються в оборонні контракти та розвивають інструменти кредитування виробників озброєння, так і самі гравці ринку, які активно реінвестують у масштабування виробництва. CEO Rheinmetall Армін Паппергер уже назвав ситуацію у світі "ерою переозброєння, яка приносить зростання, якого ми не ніколи раніше не бачили". На цьому тлі консорціум реінвестував протягом 2023-2024 років близько 8 млрд євро у будівництво заводів, поглинання та розвиток нових ланцюгів постачання.
Мультиплікативний ефект, що рухає економіку вперед
За оцінками дослідників Kiel Institute, у Європі додаткові 300 млрд євро витрат в оборонну промисловість можуть генерувати еквівалентний об'єм економічної активності. За оцінками німецьких аналітиків, кожне "оборонне" євро генерує близько 2,7 євро додаткового ВВП, завдяки залученості суміжних галузей та технологічним перетокам – останні не лише про миттєвий ефект зростання, а про масштабування та розвиток технологій майбутнього. Якщо говорити конкретними прикладами, то свого часу військові R&D-інвестиції сприяли появі таких цивільних технологій як радар, інтернет, GPS, напівпровідники. Сьогодні ж сфери технологічних перетоків уже охоплюють штучний інтелект, сферу логістики, кібербезпеку, енергоощадні технології.
Масштабування виробництва, створення нових робочих місць, розробка новітніх технологій – рухають економіку вперед. Однак все це неможливе без фінансування. Частково, як ми вказували, роль інвестора на себе беруть держави – через оборонні замовлення та додаткові механізми кредитування, пом'якшення податкової політики, сприяння виходу продукції на зовнішні ринки. Але критично важливим тут залишається механізм реінвестування виробників у розвиток власних потужностей. Особливо актуально це для України, де держава є фінансово обмеженою, а можливість постачання озброєння на міжнародні ринки не відкрита повною мірою. За цих умов держава пропонує пільгові податкові режими, а у 2023 році підняла дозволений рівень прибутковості виробників деяких видів озброєння до 25%, поступово розширивши цей список, до якого увійшли і виробники боєприпасів, і виробники БпЛА. Усе це має сприяти притоку приватних інвестицій та реінвестування. Також зміна "стелі" прибутковості має сприяти розвитку локалізації виробництва комплектуючих озброєння.
Чи дотримуються українські виробники такої прибутковості? Питання відкрите, адже у публічному просторі ми виявили лише один кейс, коли виробник озброєння озвучив цю інформацію. Ідеться про українського виробника ударних безпілотників для глибокого ураження та ракети "Фламінго", компанію Fire Point. 21,5% – таку цифру підтвердили міжнародні аудитори. При цьому, як повідомив засновник та головний конструктор Fire Point Денис Штілерман, усі зароблені кошти реінвестуються у виробництво, і їм вдалося досягти 90% локалізації комплектуючих своїх виробів, а це – нові робочі місця та розвиток суміжних технологій.
"FP-1, FP-2 – це більш ніж 90%, у FP-5 один тільки елемент неукраїнського виробництва. І те саме в наступних балістичних ракетах – усе буде наше", – розповів Денис Штілерман.
Україна вже пройшла шлях від виробництва кількох тисяч дронів на рік до 4 мільйонів. За оцінками Київської школи економіки, ринок оборонних технологій за підсумками 2025 року оцінювався мінімум у 6,8 млрд доларів, значна частина зростання ВВП країни забезпечена саме оборонним сектором. Але він потребує більшої завантаженості замовленнями – його потенціал реалізований далеко не повною мірою, а це стримує і реінвестування, яке є умовою подальшого масштабування виробництва, вдосконалення технологій, які вже є конкурентоздатними на зовнішніх ринках та викликають неабияку зацікавленість у партнерів.
Сучасні реалії потребують прагматичних підходів та розуміння того, що оборонний комплекс є рушієм прогресу та розвитку. Це не унікальний український винахід, але саме в Україні він проявляється найяскравіше.
