У Аристотеля є проста думка: той, хто не може керувати своїми пристрастями, не може керувати собою. А тим, хто не може керувати собою, будуть керувати інші.
Ця думка – основа античного елітизму. Також основа пізніших меритократичних версій демократії – від американської республіки до наполеонівської імперії
Керування власними пристрастями, тобто поверхневими емоціями, які викликаються випадковими зовнішніми подразниками, є основою давніх методик навчання/виховання, наприклад грецької пайдеї.
Читайте також: Береза: Пока все идет по сценарию сериала. Но от любви до ненависти – один шаг
У ХІХ столітті емоції випустили на волю. У ХХІ столітті ми опинилися в реальності, коли нам кажуть, що ми і є нашими емоціями. Тобто саме тим, що ми відчуваємо зараз під впливом зовнішніх подразників. І тепер емоції керують нами, а не ми – ними. І тому governance, урядування, руйнується скрізь: і як врядування собою, і врядування іншими.
Читайте також: Наступило время проверки на вшивость для поклонников таланта игривого рояльщика – Новохатский
Але ми не є нашими емоціями. Ми є нашими глибинними почуттями, які тягнуться роками і не залежать від поверхонь. Ми є нашими глибинними історіями. Ми є нашими глибинними думками. Всі ці речі допомогли би нам керувати власними пристрастями, а отже врядувати собою.
Але люди цей скіл втратили. Та ще й хочуть врядувати країною. Чи цілим світом. Хоча не можуть навіть врядувати власними пристрастями. Хвилями на поверхні душі.
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
