В лютому, коли ще літали літаки (звучить, як початок казки :)), я сіла на авіарейс Торонто-Вашингтон. Поруч біля мене своє місце зайняла старша жінка. На вигляд їй було років 70. Але ті 70, які надзвичайно елегантні і прекрасні.
Висока, струнка, з бездоганною зачіскою, ідеальні брюки і блуза, шийна барвиста хустка. В руках – досить велика сумка зі скромним лого Karl Lagerfeld. Вона пахла тонкими парфумами, була без грама зайвої косметики – з доцільним і стриманим макіяжем.
Ця жінка виглядала достойно і круто. Такою жінкою хотіла б бути я. Коли мені виповниться 70 і більше.
Ми привітались, посміхнулись одна одній, я сіла в своє крісло – і заснула. А політ тривав годину, відстань між містами невелика. Півгодинки я десь і подрімала, і відкрила очі.
Жінка пожвавилась, і ми почали розмову. Ну, як розмову, так, обмін репліками. Я не знаю англійської мови, на превеликий жаль. І не питайте мене, чому я досі її не вивчила. Тому, з мого боку, це був набір стандартних слів і фраз. Вона мене запитала, звідки я? Відповідаю, що з України.
І тут вона збуджується, скрикує, очі наповнюються слізьми:
– Ukraine?! Ukraine?! O, my God!
Читайте також: Кав'ярням та кінотеатрам працювати заборонили, зате дозволили подорожі плацкартними вагонами. Як зрозумііти логіку наших чиновників?
Із того, що я зрозуміла: її батька ще дитиною привезли з України, з села в Херсонській області. Ні вона, ні батько жодного разу не приїжджали в Україну. Але вона знає, звідки її коріння, цікавиться справами в Україні. Сказала, що займається бізнесом і у Вашингтоні у неї ділова зустріч.
Ще півгодини ми намагались розмовляти. І це був мій сто третій раз, коли я дуже пожаліла, що не знаю англійської мови.
Прощалися ми вже як рідні. У неї не було багажу, але вона пішла разом зі мною отримувати мою маленьку валізу. Її зустрічав молодий чоловік із зовнішністю голлівудської зірки. Чи треба говорити, що він теж пішов забирати мою валізу?
На прощання ми обійнялися, вона стиснула мою руку:
– Ukraine! What happiness!
Читайте також: Науковець: Якщо Вам здалося, що останніми днями різко збільшилася кількість хворих, а у людей поменшало здорового глузду – Ви праві
Сказати чесно, про що я думала, дивлячись їй вслід?
Думала, що якби її батько, а, значить, і вона, залишились там, в херсонських степах, то її життя точно було б іншим. Іншою була б зачіска, туфлі, шийна хустка. І, скоріше за все, не було б лого Karl Lagerfeld на її повсякденній сумці…
І це не лише про цю канадську прекрасну жінку. Це про те, що у нас у всіх – у малих, дорослих, ненароджених і знищених, – вкрала радянська влада.
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
