Справа ж не в тренері похилого віку, який, як один відомий російсько-італійський шоу-мен, якого чомусь називають журналістом і який за гроші стравить лобами кого хочеш, а спраглі видовищ громадяни із гарбузами на плечах будуть це ковтати й ковтати, так ось, і кучерявий шоу-мен і сивий тренер, обидва поважного віку, щось невловимо втрачаючи, намотують й намотують кола, погоджуючись на менші й менші гроші, поки не опиняться чи не зупиняться в якійсь точці X.
Мені вони нецікаві.
Один – тому що я просто гидую такими телеметодами.
А другий – бо він назавжди для будь-якого українця буде пов‘язаним із командою, яка в 2004 році за…ла вийти на поле в Києві в своїх рідних помаранчевих футболках, бо якраз в 2004 році помаранчевий колір був ну дуже в моді. Він, може, й не мав до цього відношення, але ця спаяність вчинку – назавжди.
І ще, коли В.Лобановського включили в дуже елітний список найкращих тренерів світу, цей сивий тренер, який намотує кола довкола щедрих українських спортивних функціонерів, зневажливо висловився з цього приводу. Мовляв, теж мені, великий тренер, якось так.
Я просто на якомусь, не знаю, внутрішньому відчутті терпіти не можу команду, яку очолював сивий тренер. Бо я вважаю їх штучним утворенням.
Хай вони будуть мільйон разів успішні, для мене завжди ця команда буде ворожою. В спортивному, звичайно, сенсі. Майже.
Читайте також: Ультрас Динамо: Призначення Луческу – це плювок в очі усім вболівальникам команди
Хай за них будуть вболівати мільйони українців, це ж їхній вибір, на здоров’я.
А моя команда завжди буде моєю командою, хай хоч який ігровий позорняк вона часом не демонструватиме.
Я далеко не супервболівальник, на стадіон не ходжу, вдома дивлюся не всі матчі, так, звичайно, якісь значимі – дивлюся.
Коли хлопці говорять емоційно про футбол, умовно відходжу в бік, бо вони – професійні вболівальники, а я – явний дилетант.
Але для мене це просто якась частина того Києва, який я справді люблю. Це – не просто команда людей, спорт чи емоції. Це – явище. Рідне.
І мені дуже дивно, що людям, які роками були так тісно пов‘язані із цим клубом, зі мною взагалі не порівняти, сьогодні взагалі не соромно.
Читайте також: Мирча Луческу – главный тренер ФК "Динамо" Киев
Вони, напевно, потирають долоні від хорошого настрою і хорошого вибору. На їхній смак.
Вірність, традиції, світогляд, свій на все життя клуб, командний патріотизм, спортивна гідність – хоч і не хотіла це казати, але знову виліз модний зараз тренд 'какаяразница‘.
У великому футболі свої правила, великі гроші, дивні дії та події – це ж зрозуміло, ніхто й сперечається, особливо такі дилетанти, як я.
Але сьогодні мені противно й соромно.
Ніби продали Володимирську гірку під торговельно-розважальний центр…
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
