Дуже задовбався спостерігати за прекраснодушними співгромадянами, що щиро співчувають Навальному. Мовляв, от він – шанс Російської Федерації стати нормальною, демократичною, ліберальною державою
Про це на своїй сторінці у фейсбуці пише Віктор Трегубов, повідомляє UAINFO.org.
Я тут убачаю відразу три помилки: образу, масштабу й мети.
Помилка образу – це такий дуже чудовий wishful thinking, який не перестає мене дивувати. Люди люблять натягувати на політиків певні образи просто тому, що їм хочеться, аби цей політик був саме таким. Часто цей образ на політикові сидить, як на корові черкеське сідло, але люди тільки докладають більше зусиль у спробі їх поєднати.
Сонечки, Навальний – російський нацик. Коли його країна шматувала Грузію, він обзивав грузинів "гризунами" й вимагав негайно депортувати всіх етнічних грузинів із РФ. Він жартував про "білоруську мову, яку вигадали кавказці з падонками". Він йшов на міського голову Москви з обіцянками депортувати мігрантів у Середню Азію. Він брав участь у "Рускіх маршах" із відвертими зіґометами. Про "Крим – не бутерброд" ви в курсі.
Ні, це я ще не кажу, що він поганий (хоча він, звісно, рідкісне лайно). Я просто хочу запитати: яким боком він ліберал і демократ? Ну, курча, яким? Ліберал і демократ не може бути шовіністом, а він – органічний шовініст, який щиро зневажає всі нації довкола. Так, останнім часом він це трішечки маскує, але натура проривається – як цитата його самки із "Брата-2".
Чи, може, ви десь бачили його вибачення перед тими самими грузинами? Чи, може, у своїх публічних виступах він просуває хоч якийсь саме ліберально-демократичний порядок денний, а не тільки антикорупційний та антипутінський? Це не одне й те ж, рідні. Я вам страшну річ скажу: якщо ви подивитесь інтерв’ю Путіна середини дев’яностих, до стрімкого злету його кар’єри, то він там видаватиметься ліберальнішим, демократичнішим і європейськішим діячем, ніж Навальний зараз.
Читайте також: Усі ці російські псевдоопозиціонери живуть у вигаданому ними і для них світі, де існує інакша Російська Імперія з царем Навальним – Приходько
Втім, окей. На секундочку уявімо, що в Росії до влади прийшов не справжній Навальний, а такий собі Навальний мрії, яким його бачать прекраснодушні людоньки. Не нацик-нарцис, а ліберал і демократ. От як змінить він Росію на демократичну державу…
Десь тут був кордон між ідеалізмом та ідіотизмом. Обережніше. Не притулятися.
Роль особистості в історії не настільки велика. Люди, що намагалися зробити Росію чимось схожим на цивілізацію були. Інколи навіть приходили до влади. Результат ви знаєте. Гірше того, відкати були жахливі. Класичний приклад – більшовики після Тимчасового уряду.
Це була друга помилка – помилка масштабу.
Третя помилка – помилка мети. Гаразд. Уявімо, що якимось чином Росія стала ліберальною, демократичною та цивілізованою. Радий за неї.
А нам що з того?
Що нам треба від Росії?
Нам від Росії треба деокупація українських територій і припинення як відвертої, так і прихованої агресії проти самої нашої суб’єктності. Нам не треба, щоб у Росії було добре, нам треба, щоб Росія від… чепилася.
І тут часто чую таку сентенцію: а от якби Росія стала ліберально-демократичною, вона б і сама перестала…
Й ось тут дуже важливо. Тут я не казатиму, що це прекраснодушна помилка. Це не вона.
Це брехня. Небезпечна брехня. Ідеологічно-догматичне твердження, що не має нічого спільного з реальністю.
Якщо в Росії буде вільний ринок, зміна влади, свобода преси та зібрань, Це аж ніяк не означає, що Росія відчепиться від України чи почне поважати сусідів узагалі.
Читайте також: Обрубок повинен упасти: у чому сенс повернення Навального
Ні, не означає. Точно не означає. Це непов’язані речі. Російський шовінізм та імперіалізм сидить не в Путіні чи в Навальному (хоча в них – повні штанці), він сидить в абсолютній більшості росіян, що мають бодай якийсь політичний світогляд.
Вибачте, що ламаю догми вашої громадянської релігії, але це занадто важливе питання, щоби дозволити собі самообман. Це європейці можуть собі дозволити наївне "проблема в Путіні". Ні, проблема в типовому російському виборці. Він саме такий: ксенофобський, агресивно-параноїдальний, схильний сприймати весь світ ворогами, а Україну – законною ціллю.
Росія не почне добре поводитися, бо стане цивілізованою. Цивілізаційний прогрес у Росії ніяк не стримує її імпералістичного світосприйняття та загабницьких тенденцій. Петро І і Катерина ІІ були дуже, дуже прогресивними монархами.
Отже.
Ні, ворог нашого ворога не завжди наш друг. Нам немає сенсу принижуватися, підтримуючи шовіністичну мерзоту, яка вголос заявляла, що зневажає українську територіальну цілісність. Посилення цієї мерзоти аж ніяк не на нашу користь.
Єдиним нашим серйозним союзником у російській політиці є конфлікт сам по собі.
Єдиною нашою метою щодо Росії може бути створення в ній такої ситуації, коли вона припинить окупацію українських земель та агресії проти України, тому що буде змушена. Не тому що стане доброю та сама захоче – не стане й не захоче – а тому що не зможе інакше. Тому що змушена буде піти з Донбасу, із Криму, із Сирії, із Придністров’я. Чисто фізично – бо не стане коштів, бо війська будуть потрібні вдома, бо постане питання про утримання власних регіонів, а не загарбання чужих.
Це важкий сценарій. Наразі малоймовірний.
Але значно, значно ймовірніший за прекраснодушну лабуду про російських демократів.
P. S. Один коментар був настільки хорошим, що я його прямо сюди додам.
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
