"Проти побудови стіни можуть бути тільки ті, хто не усвідомлює: вона вже стоїть. Тільки складається ця стіна не з цеглин"
Світ змінився. Конструкції, яку свого часу побудував Петро Порошенко навколо України, антиросійської західної коаліції, вже не існує. І справа тут не тільки в Україні, а, перш за все, в тому, як швидко змінюється ціннісний світ, пише Станіслав Асєєв для Радіо Свобода, інформує UAINFO.org.
Отруєння Скрипаля, кібератаки на США та Німеччину, вбивство Зелімхана Хонгашвілі, підрив складів у Чехії, отруєння та арешт Навального, а найближчим часом ще й вирок по «Боїнгу» – все це не заважає будувати «Північний потік-2». Не заважає Меркель говорити про необхідність побудови стосунків із Росією, «як би складно це не було для Європи». Не заважає Макрону з нею погоджуватись. Не заважає Франції та Німеччині пропонувати спільний з Росією саміт. Та й кандидатам на посаду канцлера Німеччини все це ніяк не заважає стверджувати, що вони не бачать найближчим часом Україну ані в ЄС, ані в НАТО.
Немає особливої втіхи і від зустрічі Байдена з Путіним, адже після неї стало остаточно зрозумілим: головним супротивником Штати бачать для себе Китай, а не Росію, і саме стримування Китаю (навіть у можливій кооперації з Росією) стане стратегічною ціллю Сполучених Штатів у найближчі роки.
Донбас – на периферії питань
Таким чином, тема Донбасу на Заході остаточно відходить на периферію, і треба чітко визнати: в найближчі роки (а реальніше – десятиліття) Росія не поверне ні метра нашої землі.
За цих обставин цілком логічно виникає питання щодо заморожування цього конфлікту, перетворюючи його на чергове Придністров’я, яке президент Зеленський необачно назвав «стіною». Назвав радше від безвиході, бо в «Мінську» давно вже глухий кут. І хоча плану «стіна» не існує, так само, як і «плану В» чи «С», одне згадування про фізичне відмежування від окупованої території вже викликало обурення серед деяких політиків та лідерів думок.
«Стіна» вже стоїть
Та правда в тому, що проти побудови стіни можуть бути тільки ті, хто не усвідомлює: вона вже стоїть. Тільки складається ця стіна не з цеглин, а з мінних полів, зачинених блокпостів, рублевої зони, «Історії «ЛНР» із прадавніх часів», російських телеканалів, пів мільйона місцевих із російськими паспортами – та новим поколінням тих, хто цього року піде у перший «республіканський» клас, навіть не знаючи, що таке Україна. Всі ці «цеглинки» відділяють окуповану територію від «материка» значно більше, ніж фізична стіна, яку набагато простіше було б зруйнувати.
Читайте також: "Можемо взяти": у РНБО пояснили, чому ЗСУ не звільняють окупований Донецьк. ВІДЕО
Тож реальна стіна в моральному сенсі нічого не змінить – це точно не буде «посягання на територіальну цілісність», адже дискусії про те, щоб щось віддавати Росії, навіть ніхто не веде. З таким же успіхом можна звинувачувати у побудові інженерних споруд на адмінкордоні з Кримом чи бетонних укріплень оборонної лінії на Донбасі.
З іншого боку, без чіткої відповіді – коли це все закінчиться – кожна смерть на фронті виглядає певним абсурдом: за що гине людина від снайперських куль? Коли немає прямої загрози вторгнення та просування ворожих військ. І скільки ще років Україна матиме такі смерті?
Фізична стіна неможлива
Тож сенс фізичної стіни може бути лише військовим, безпековим. Дійсно, якщо не бачиш противника, складно стріляти. З іншого боку, постріл у стіну дав би можливість чітко вирахувати, хто порушує перемир’я. При побудові стіни (чи, вірніше, – металевого паркану) за прикладом Ізраїлю та палестинських територій була б частково вирішена і проблема ворожих диверсійних груп.
Читайте також: Про настрої на Донбасі, або Вмирати за Росію Луганськ не збирався
Але тут одразу виникає просте питання: де ця стіна має стояти? Очевидно, що між позиціями ЗСУ та бойовиків. Але в такому разі хто дасть безпекову гарантію її побудови там, де навколо – мінні поля, а інколи – 400 метрів до позиції ворога?
Відповідь очевидна: ніхто. Побудова дійсно якісних фортифікаційних споруд за прикладом Ізраїлю, де залізобетонна стіна сягає 8 метрів, а металеві загородження розділені лінією піску, – просто неможлива в нинішніх реаліях на Донбасі. Та й Росія, яка щойно отримала дипломатичний м’яч на своє поле, на це ніколи не піде.
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
