Як не прикро, але роздмухувати мовне питання вигідно всім політичним силам, бо так вони гуртують свій електорат на місцеві вибори. Ну от така в них бідна політична фантазія.
Але, оскільки вони знову підняли цю хвилю, я маю нагоду знову нагадати цікаві факти про страх завойовників України перед українською мовою.
Якби українська мова не була фактором нашого націотворення та державних устремлінь, не було б тих 58 хвиль заборони її до вжитку, починаючи з 1622 року аж до розпаду СРСР.
Читайте також: Нардеп: Бужанський пропонував депутатам використовувати на засіданнях російську мову. Але ж державною в нас є українська! Крапка!
Але українська мовна культура виявилась міцною, адже мову не вдалось знищити жодному з наших завойовників.
Цар Михайло палив україномовні Євангеліє, Петро І заборонив книгодрукарство українською та вилучив українські тексти із церковних книг. Його справу продовжили Петро ІІІ, потім Анна Іоанівна, Катерина ІІ – усі вони вилучали українську мову з освіти, з наукового, професійного та релігійного вжитку. Олександр ІІІ в 1888 році пішов далі й заборонив називати українських дітей українськими іменами.
Читайте також: Кирилл Сазонов: Мертворожденный языковой законопроект нужен Бужанскому исключительно для самопиара среди ваты
Забороняли українську мову лише з однієї причини, яка відверто зазначена в указі Російського сенату 1908 року – "культурна та освітня діяльність в Україні може викликати наслідки, що загрожуватимуть спокою та безпеці Росії". Тобто, українців боялись, тому знищували головний національний фактор – мову.
Так само й Польський Сейм примусово вилучав українську мову з ділового та освітнього обігу на території Західної України, адже національна самоідентичність українців неминуче призводила до повстань, протестів та боротьби за власну державність.
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
