На Мінському майданчику поповнення. Чотири представника – по два від Донецька та Луганська, запропонованих Києвом. Медійно позитивна історія, хайп тут у цілому вдався.
Також це емоційно (але на жаль не в реальності) розмиває начебто "монополію" окупаційних адміністрацій на презентацію Донбасу, якої так прагне Росія. Тобто правильна історія, яку потрібно було почати до Нормандського саміту у Парижі. Тоді б це могло створити додатковий тиск на російську позицію.
Наразі "нове поповнення" жодних результатів не матиме. Росію цікавить або її сценарій врегулювання, або замороження конфлікту з підняттям ставок.
Водночас присутність чотирьох представників буде зміцнювати нашу тезу про необхідність участі внутрішньо переміщених осіб у місцевих виборах, проти чого категорично виступає Москва. І вибір представників теж невипадковий. Вони представляють певний спектр поглядів – в залежності від перебігу консультацій у Мінську, можна буде розширити собі маневр, якщо ми звісно гратимемо у свою гру.
Слабким місцем цієї ініціативи є те, що участь "наших" тимчасово переміщених осіб та їхнє активне залучення у "діалог", насамперед з представниками окупаційних адміністрації, все одно буде представлятися РФ, як свідчення "громадянського конфлікту" в Україні.
Москві не вдалося надягнути нам на голову свій варіант із створенням так званої консультативної ради – там легітимізація окупаційних адміністрацій, прямий діалог їх з Україною та відповідно "громадянський конфлікт" були ключовими цілями. Але Кремль не збирається відступати від цього наративу. Пом’якшити, а тим більше відмінити санкції без цього Росії буде складно. Розрахунок на коронакризу не спрацював і спільна відповідь голови Ради ЄС Мішеля та президента Єврокомісії фон дер Ляйен цьому найкраще підтвердження.
Сподівання на зміну позицій РФ щодо України та в цілому Заходу марні. Почитайте останнє інтерв’ю секретаря РБ РФ Патрушева. Начебто нічого нового, але варто. Мюнхенська промова Путіна порівняно з цим текстом виглядає як "збалансована інтелектуальна провокація".
Він каже про створення мережі "ворожих держав" навколо Росії та її розпад, як мету Заходу. Вона бачить все, що відбувається в Україні, як війну з нами та із Заходом на нашій території, а значить її влаштовує свій варіант або ніякий. Всі, хто виступає проти конституційних змін у РФ, за словами Патрушева, звісно агенти і куруються ззовні.
Саме тому кепські стогнання Росії щодо начебто "відходу від Мінських домовленостей" теж спрямовані насамперед на внутрішню аудиторію напередодні перенесеного на 24 червня параду та голосування щодо конституційних поправок в РФ і на Захід.
Читайте також: Путин – это и есть война: почему изменения в минском процессе не важны
В Москві розуміють, що Захід на цьому етапі хоче зберегти Мінські домовленості, як рамку врегулювання, і будуть далі піднімати ставки всіма можливими засобами. Україна буде не єдиним, але основним питанням у торгівлі Росії із Заходом, і дуже важливо, щоб це не відбулося через нашу голову.
Росія розуміє, що попередня тактика не спрацювала через спротив громадянського суспільства в Україні та позицію наших друзів, і буде шукати інші опції – спостерігаючи за президентською кампанією у США та не полишаючи спроби зруйнувати солідарність всередині Євросоюзу. Не тільки домовлятися, а й розмовляти вона буде тільки із Заходом, а з нами – тільки у взаємодії із Заходом. А поважати почне, коли ми станемо частиною цього колективного Заходу.
Саме тому збільшення українського представництва, як офіційного, так і переселенців, на мінському майданчику не матиме жодного впливу на результати консультацій. Йдеться саме про консультації, адже реальні переговори там не відбуваються – для цього існує Нормандський формат та інші треки, наприклад США-РФ. Ця "ритуальна" імітація активності, медійний та емоційний хайп навколо консультацій можуть допомогти виграти час, однак у Кремлі це теж добре розуміють.
Читайте також: Зеленский не воюет с Путиным. Он занят войной с украинскими мэрами? – Кочетков
Ключовими питаннями для Росії є збереження впливу на Донбасі, примушення Києва до прямого діалогу у будь-якій формі та використання "особливого статусу" для запуску федералізації і подальшого розпаду України. Очевидно, що досягнення компромісу стосовно цих питань неможливе, тому предмет можливої домовленості між Росією з одного боку і нами та Заходом з іншого є тимчасове замороження і переведення відкритої війни у гібридну форму. Це означатиме, що РФ і надалі буде послідовно і жорстко намагатися дестабілізувати та роз’єднати Україну, але сфокусується на гібридних методах.
Для досягнення такої домовленості Кремлю потрібно розуміти, яка адміністрація буде у Білому домі у наступні чотири роки, та наскільки ЄС зможе зберігати солідарність всередині та з новою/старою американською адміністрацією. Це буде зрозуміло за декілька місяців.
Якщо сенс "симуляції" діяльності на мінському майданчику перечекати ці місяці, то це зрозуміла тактика, але в Росії точно будуть прагнути підняти ставки перед наступними розмовами. До цього потрібно бути готовими і за жодних обставин не повторювати таких помилок як домовленість щодо так званої консультативної ради, які руйнують довіру з нашими друзями та партнерами. А вона нам потрібна як ніколи.
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
