Хай би хто переміг на виборах, союзникам США доведеться допомагати новій президентській адміністрації давати раду з китайським викликом. Напередодні президентських виборів у Сполучених Штатах відмінності між двома кандидатами могли видаватися разючими. Та я раджу європейським союзникам американців зосередитися на подібностях
Про це для "Тижня" пише Едвард Лукас, повідомляє UAINFO.org.
І за Дональда Трампа, і за Джо Байдена наступна президентська адміністрація матиме із Китаєм роботи по вуха. Адже навіть Трампові критики неохоче визнають, що попередні адміністрації нехтували головним геостратегічним викликом XXI століття. Тепер знадобляться безпрецедентні зусилля на всіх фронтах: економічному, військовому, технологічному; і понад усе – жорстке регулювання для послаблення загрози, посилення стійкості та стримування. Злагоджений Захід усе ще має сили протистояти комуністичній владі в Пекіні, а ось у разі розколу приречений на загибель, і ми житимемо у світі, облаштованому на догоду Сі Цзіньпінові та його наступникам.
Читайте також: Сміливу позицію чехів щодо Тайваню варто підтримати: потенційний вплив – величезний
Отож у наступні чотири роки визначальним питанням буде те, чи зможуть США та їхні атлантичні й тихоокеанські союзники згуртуватися в дієву коаліцію. Це вимагатиме компромісів на всіх напрямах – і серед союзників, й у Вашингтоні. Підхід адміністрації Трампа до альянсів, безсумнівно, вимагає корекції. Недолуга риторика у стилі "Америка понад усе" не вселяє ані довіри, ані ентузіазму. ЄС, може, і суперник певною мірою, але немає сенсу називати його ворогом. НАТО несправедливо обтяжує США, однак це також фундамент глобального впливу американців. Затяту транзакційну систему складніше любити й виправдовувати перед виборцями, ніж знайому й натхненну ідею цінностей, засновану на правилах світового ладу. Саме тому багатьох європейців засмутить Трампова перемога й потішить Байденова.
Вони мають такий привілей, але повинні бути готовими негайно відставити свої вподобання та взаємодіяти зі Сполученими Штатами, якими вони є, а не якими їх воліли би бачити. Карикатури – чи то прихильні, чи то знущальні – не портрети. Політика США за Трампа була не такою поганою, як стверджують його критики. Адміністрація Байдена не поверне золотої доби – передусім тому, що її ніколи не було.
Я стежу за трансатлантичними відносинами з 1970‑х років, здебільшого із тривогою, змішаною зі смутком, а дарма. Здавалося, президент Ніксон назавжди знищив моральний престиж США війною у В’єтнамі й Вотерґейтським скандалом. Президент Картер теж понівечив уявлення про ефективність США.
Читайте також: Не цілувати панду: червоні лінії щодо Китаю для України
Чимало європейців вважали президента Рейґана неотесаним і безвідповідальним ковбоєм. Президента Джорджа Буша-старшого мали за негодного для високої посади й закидали йому хибний підхід до краху комунізму. Пізнє втручання адміністрації Клінтона у війни в колишній Югославії спричинило лють і розчарування (так само, як прорахунки президента на особистому фронті). Президент Джордж Буш-молодший розв’язав катастрофічну війну з тероризмом. Президент Обама змусив європейських союзників прийняти політику "перезавантаження" з Росією, а потім стратегію "повороту до Азії". Утім 50 років поспіль цз нами нічого не сталося. Ніщо не виявилося таким поганим, як здавалося.
Із погляду США, європейцям, м’яко кажучи, складно догодити. Вони вбачають (і продукують) проблеми частіше, ніж пропонують рішення. Надто мало витрачають і надто багато вимагають. Тут немає Вашингтонової провини. Звинувачувати слід відповідальних за ухвалення рішень і формування громадської думки в Європі.
Коли головним суперником Заходу був занепалий Радянський Союз чи Росія, обтяжена корупцією та поганим управлінням, союзники, напевно, могли дозволити собі таку розкіш, як слабкість, егоїзм й ілюзії. Та вже ні. Китай прагне стати наймогутнішою країною у світі до середини століття. І йому це може вдатися.
Отож наймудрішим підходом для будь-якого союзника США, якщо його турбує ця моторошна перспектива, буде (перефразовуючи слова колишнього президента США) – замислитися не про те, що Америка може зробити для тебе, а про те, що ти можеш зробити для Америки.
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
