Спадок. Це, мабуть, одне з найголовніших слів, яке відрізняє нас від "старої Європи"
Про це на своїй сторінці у фейсбуці пише Володимир Єрмоленко, повідомляє UAINFO.org.
Спадок матеріальний, спадок нематеріальний. У "старій Європі" його занадто багато, у нас його занадто мало. Над ними він тяжіє, як "вантаж цінностей", який хотів скидати Ніцше; ми ж його маємо постійно створювати й віднаходити. Вони можуть бути рантьє, зокрема в культурі; у нас же – постійне "первинне накопичення капіталу", зокрема й у культурі.
Читайте також: Україна як пустеля: звільнитися від орієнталістського міфу
Наша історія змушує нас постійно починати все заново, заново будувати фундамент і заново накопичувати. Цінності духовні й цінності матеріальні. У сфері сенсів у нас – теж дикий капіталізм, теж первинне накопичення.
І в цьому є щось п'янке, бо все можна, немає чітких табу. І водночас щось трагічне й відчайдушне, бо ти знаєш, що твої наступники тебе зітруть на порох. Бо вони теж, як і ти, хочуть жити без спадку – і водночас за ним безумно тужити.
Читайте також: Дві точки, в яких українська та європейська ідеї природно сходяться
"Стара Європа" настільки втомилася від спадку, що постійно хоче його скинути – вигадує то революцію, то авангард, то мультикультуралізм. І все одно цей спадок до неї повертається, тримає її на гачку.
А ми ж настільки втомилися від відсутності спадку, що постійно його собі вигадуємо. І все ж найсильнішим виявляється інстинкт все знову перетворити на tabula rasa.
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
