Арешти кандидата в президенти і керівника його штабу, черги для заповнення підписних листів на користь опозиційних кандидатів, повернення цікавості до політики у раніше аполітичних громадян, а головне – втома від незмінного президента…
Усе це – про президентські вибори в сусідній Білорусі, які мають усі шанси стати переломними.
Чому в чергових "виборам Лукашенка" раптом з’явилася інтрига? Чому він отримав прізвисько "Саша три відсотки"? І що можна очікувати від бурхливого початку передвиборчої кампанії?
Незвичайні вибори
Вже на початку року стало зрозуміло, що шості президентські вибори в Білорусі проходитимуть у вкрай складній для Александра Лукашенка зовнішній і внутрішній ситуації.
На початку року ключовою проблемою видавався диктат з боку Кремля – в Москві активно схиляли Мінськ до поглиблення інтеграції, поперемінно використовуючи то фінансовий, то енергетичний аргументи.
Однак ситуацію додатково ускладнила пандемія коронавірусу. Небажання Лукашенка зупиняти економіку (в тому числі – через необхідність забезпечувати зарплати працівникам зупинених держпідприємств) не врятувало економіку від жорсткої просадки (за даними Світового банку, 2020 року ВВП Білорусі впаде на 4%), проте вкрай негативно вплинуло на рейтинги влади.
Оцінити, як саме змінилися рейтинги, більше неможливо – діяльність незалежних соціологів у Білорусі під забороною.
При цьому владі вдалося блокувати традиційну опозицію. Анонсовані останніми масштабні праймеріз для вибору єдиного кандидата були заблоковані, а їхній лідер Павел Северинець – заарештований.
В результаті про бажання йти в президенти заявило кілька опозиційних політиків. При цьому всі вони мають не дуже високі шанси отримати реєстрацію в якості офіційних кандидатів – виною тому фільтр у вигляді вимоги зібрати 100 тисяч підписів.
Ця вимога сама по собі – проблема для опозиційних політиків, що і було ключовою метою висування єдиного кандидата. А крім того, ця норма дозволяє владі без проблем відмовити в реєстрації опозиціонерам, пояснивши це неточностями в заповнених на їхню користь підписних листах.
Особливо небезпечний блогер
Перша сенсація нинішніх виборів – як з’ясувалося, місце традиційної опозиції готові зайняти новачки.
Найяскравішим учасником нинішньої кампанії став опозиційний блогер Сергій Тихановський. Останнього вдалося не допустити на вибори на ранньому етапі – перебуваючи під 15-денним арештом за участь у пікеті проти проведення параду 9 травня, блогер не міг самостійно подати заявку в Центрвиборчком.
Замість нього кандидатом у президенти була зареєстрована його дружина Світлана Тихановська, відмовити якій у ЦВК не було підстав.
Однак і в якості довіреної особи потенційного кандидата в президенти Тихановський був занадто небезпечний для влади.
Як наслідок, провокація на мітингу в Гродно призвела до масових затримань, і тепер Сергію Тихановському загрожує три роки за "організацію групових дій, що грубо порушують громадський порядок і пов'язані з явною непокорою законним вимогам представників влади".
Читайте також: Беларуские выборы: первый раунд за Бабарико, несмотря на то, что он находится в СИЗО
Своєю чергою серія обшуків у Тихановських з третьої спроби дала результат – згідно з повідомленнями слідства, на дачі за диваном було знайдено $900 тисяч.
Втім, вже зараз можна говорити, що блогер справив колосальний вплив на хід кампанії.
По-перше, з його легкої руки до Лукашенка приліпилося прізвисько "Саша три відсотки" – воно було взято з результатів опитувань, оприлюднених в інтернет-ЗМІ. І хоча такі опитування явно не показові, в умовах відсутності соціології альтернатив їм немає.
По-друге, саме Тихановському вдалося показати, що противники Лукашенка вже не є меншістю в країні.
Черга до підписних листів у Мінську. Фото tut.by
На відміну від інших кандидатів, які збирають підписи за свою кандидатуру протягом усього дня, Тихановський збирав їх у певному місці і в певний час, перетворивши банальну процедуру на опозиційні мітинги.
А головне, картина величезних черг із охочих поставити підпис за опозиційного політика показала білорусам, що противники Лукашенка вже не є маргінальною меншістю.
Опозиціонер з "Газпрому"
Втома від чинного президента призвела до нового феномену – заблокувавши одного опонента, влада одразу отримала іншого.
Ще одна особливість останніх виборів – участь у них кандидатів, здавалося б, успішно інтегрованих в лукашенківську систему управління державою.
Таких виявилося навіть двоє: творець білоруського Парку високих технологій Валерій Цепкало і колишній голова правління "Белгазпромбанку" Віктор Бабарико.
При цьому особисті капітали дозволяли обом без проблем зібрати "із запасом" підписи на свою підтримку – що було практичні неможливо зробити традиційним опозиціонерам.
При цьому на початку кампанії обох кандидатів вважали "спаринг-парнерами" Лукашенка – не випадково той самий Бабарико в перші тижні після заяви про участь у виборах фактично не збирав підписи за свою кандидатуру.
Усе змінив другий арешт Тихановського. Бабарико висловився на захист опозиційного блогера – і після цього його виборча кампанія стартувала по-справжньому. А самого банкіра стали вважати основним опонентом Лукашенка.
При цьому питання підтримки Бабарико розкололо опозиційно налаштованих білорусів.
З одного боку, за ним стоїть "креативна молодь", яка досі не брала участі в політиці. Цього виявилося достатньо, щоби банкір зібрав за свою кандидатуру майже 500 тисяч підписів – в рази більше необхідного.
З іншого – традиційна опозиція не поспішає підтримати потенційного суперника Лукашенка. Для значної частини з них топ-менеджер банку, що належить російському "Газпрому", виглядав так само неприйнятно, як і сам Лукашенко.
Показовими є заяви кандидата щодо зовнішньої політики. На початку кампанії він взагалі критикував Лукашенка за… недостатню інтеграцію з РФ.
Лише потім, коли така риторика "не зайшла", він трохи скорегував свій зовнішній курс.
"Білорусь входить в ОДКБ, і зрозуміло, що існує купа міжнародних угод, з яких за один день не вийдеш. Моя позиція стосовно Білорусі: може, не вдасться це зробити після перемоги протягом одного або двох термінів, але я дуже хотів би бачити Білорусь нейтральною країною", – пізніше заявив він в інтерв'ю російському виданню "Комерсант".
Гра на підвищення ставок
В останні дні збору підписів виборча кампанія різко загострилася.
Під час подачі до Центрвиборчкому підписних листів сам Бабарико та його син були заарештовані.
Офіційно – зовсім не у політичній справі, а у кримінальних – кандидата в президенти звинувачують в ухиленні від сплати податків і у відмиванні коштів, отриманих злочинним шляхом.
Прибічники кандидата в це не вірять – наступного дня центр Мінська заповнили протестувальники.
Тисячі людей створили живий ланцюг на підтримку заарештованих. У відповідь міліції довелося практично заблокувати центр Мінська, затримавши понад сотню людей.
При цьому білоруські силовики роблять заяви, що арешт Бабарико поставив хрест на спецоперації РФ задля зміщення Лукашенка.
Читайте також: Самый главный страх Путина и Лукашенко: возможна ли перезагрузка белорусской политики
"Ми знаємо, що ляльководи, які стоять за ним, побоюються, що наші дії призведуть до отримання даних і підтвердження їхньої причетності до цієї протиправної діяльності. Такими особами є, ми знаємо, великі начальники в "Газпромі", а може, й вище", – заявив голова Комітету держконтролю Іван Тертель.
При цьому сам Лукашенко уточнює, що арешт став можливий завдяки отриманню інформації про міжнародні перекази Бабарико, отримані від США.
І це додатково розколює суспільство, частина якого і раніше вважала Бабарико частиною плану РФ зі зміни влади в країні.
Що далі?
19 червня білоруська ЦВК завершила прийом підписних листів. А вже 9 липня стане відомо, кого Лукашенко допустить до виборів.
Можливість як не допустити неугодних кандидатів до виборів, так і контролювати роботу ЦВК гарантує Лукашенку формальну перемогу і цього разу.
Питання лише в одному – як таку перемогу сприймуть у суспільстві.
Градус втоми від незмінного президента, невдоволення його останніми рішеннями зовсім не гарантує масових протестів навіть у разі брутальних і масштабних фальсифікацій.
Тим більше, того ж Бабарико складно назвати харизматичним політиком, готовим вести людей на барикади.
З іншого боку, з останніх жорстких розгонів протестів у Білорусі минуло більше десяти років. За цей час виросло нове покоління білорусів, не готових миритися з незмінним президентом.
А головне – різке зростання популярності Тихановського і Бабарико показало, що
рівень невдоволення чинним президентом досяг свого піка.
Люди готові підтримати будь-якого альтернативного кандидата, навіть із сумнівним бекграундом, аби не допустити на шостий термін Александра Лукашенка.
Цю втому і невдоволення влади навряд чи вдасться взяти під контроль. А отже, літо в Білорусі обіцяє бути по-справжньому спекотним.
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
