Декілька років поспіль в цей день я тікала з фейсбуку, бо він перетворювався на суцільний пінгвінарій. Всюди були фото можновладців і депутатів різного ступеню вгодованості, а іноді і алкогольного угару, що занурюються в ополонку.
Про це пише блогерка Олена Монова, інформує UAINFO.org.
Деякий час, звісно, можна було посміятись, але швидко набридає. Пам’ятаю, що контрольним пострілом для мене особисто стало фото гордого сина Грузії батоно Сулугуні в обнімку з Елізабет Бабьор біля ополонки. Батоно у барському велюровому халаті, з-під якого стирчать мужні шерстяні ратиці в гумових шльопках, Елізабет еее.. ну каквсігда красива. Я тоді так сміялась, що думала мені гаплик настане.
Зараз, слава дяді богу, це все потроху сходить на ніц, принаймні в соцмережах все менше цього трешу із заголеними драглистими ляжками і дупами, який не має ніякого відношення до християнських традицій взагалі.
Навіть ПЦУ цьогоріч виступила із закликом не вважати пірнання в ополонку якоюсь церковною дією, пов’язаною із святкуванням Хрещення. І пояснила, що ніяка вода не може змити погані вчинки, а лише усвідомлення і виправлення помилок:
«Останніми роками в час святкування Хрещення Господнього активізується мода на масові пірнання в ополонку. Мотивація у кожного різна: хтось «змиває гріхи», хтось випробовує можливості свого тіла, а хтось аргументує це дотриманням «давньої української традиції». Останнє твердження – цілком помилкове! У нашого народу такої традиції, пов’язаної зі святом Богоявлення, не було.
Читайте також: Водохреща: як пов'язані події Хрещення Господнього зі зміною властивостей води?
Ані етнографи, ані історики ще до середини ХХ століття не фіксували нібито «традиційних» масових пірнань українців у крижану воду з нагоди свята Хрещення Господнього. Немає описів такого дійства ані у давніх джерелах, ані у дослідженнях про традиції козацької України, ані у спогадах людей старшого віку. Деякі історики пов'язують такий звичай з нашими північними сусідами, росіянами, у яких було прийнято пірнати в холодну воду після лазні, а також із поширенням ідей загартування організму, як частини здорового способу життя.
За спостереженнями масові пірнання у воду на свято Богоявлення фактично з‘явилися у другій половині 1990-х — на початку 2000-х років. Отже цей звичай в Україні має новітнє, а не старовинне, походження.
Також нагадаємо, що абсолютно помилковим є судження, ніби купання у крижаній воді після водосвяття "змиває" усі гріхи. Яким чином їх можна "змити"? Хіба сам фізичний акт занурення у освячену воду, без покаяння у гріхах, може призвести до їх подолання? Жодного церковного припису для звершення такого дійства на свято Богоявлення немає» (першоджерело тут)
Читайте також: Купання в ополонці стало цього року об'єктом засудження з боку церкви. Хай би традиція жила, – думка
Але якщо раптом хтось хоче розпочати здорове життя без шкідливих звичок, де є місце купанням в холодній воді і загартовуванню, то до цього слід приходити поступово, крок за кроком, а не плюхатись зненацька в ополонку раз на рік, коли надворі лютий мінус, ковід і довбой*би.
І якщо вже дуже кортить пірнути, бо це красиво, модно, молодьожно, тоді хоча б сходіть до лікаря і перевірте стан здоров’я, аби вас потім не витягали з ополонки сачком синього. Он навіть Кличко сьогодні, коли пірнав, попередив про те, що це робити варто вкрай обережно і треба ретельно готуватись. А він жеж спортік і здоровий міцний дядько.
Тож майте гарний день і здоровий глузд.
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
