Європа значно багатша на історію, ніж на географію. Велика кількість націй, держав на обмеженому суходолі, безперервні війни упродовж століть залишили численні територіальні проблеми для сьогоднішніх сусідів навіть попри їхні зовні чудові відносини і формалізовані альянси.
Не зарадило навіть створення Європейського союзу. Як приклад, два його поважні члени, Італія та Австрія, формально ще в 1992 році вирішили статус автономної провінції Альто-Адідже/Південний Тироль, де більшість говорить німецькою, незважаючи на італійські паспорти. Аж ні! Нещодавно з Відня раптом пролунала пропозиція надати «німецькомовним» подвійне громадянство, не питаючи Рим. Більше, місцеві «австріяфіли» висувають ідею перейменувати автономію на власний смак, пише Андрій Веселовський для Радіо Свобода, інформуєUAINFO.org.
Південний Тироль, територія Італії, де жителі говорять німецькою
Подібних «теплих» суперечок можна згадати ще багато. Є й гарячіші.
Як тільки колишня югославська республіка Хорватія подалася до ЄС, сусідня колишня югославська республіка Словенія заблокувала переговори, вимагаючи провести морський кордон у власних інтересах. Пом’якшилася вона лише після згоди віддати рішення судові ООН. Хорватію прийняли в ЄС, а вона вийшла з домовленості, посилаючись на залаштункові дії Любляни в суді.
Яке це має значення для України? Безпосереднє!
Сьогодні маємо офіційно врегульовані кордони з усіма чотирма сусідами – членами Євросоюзу (Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія). Але статус деяких прикордонних українських районів не подобається низці політичних сил принаймні в половині цих держав. Якщо ці сили матимуть вплив на момент подання Києвом заявки на вступ, у Брюсселі може пролунати чиєсь вето.
Саме так сталося днями у відносинах між Болгарією, членом ЄС, та Північною Македонією, кандидатом. Переговорний процес заблокувала Софія, вимагаючи від сусідів змінити історичний наратив та окремі конституційні положення. Чимало впливових болгарських політиків, істориків, лінгвістів вголос твердять, що ніякої македонської мови нема, місцева історія – це історія західних болгарських регіонів, і взагалі, це – штучна держава, вигадана комуністами. Офіційний Брюссель робить вигляд, що все під контролем, неофіційний хапається за голову.
Читайте також: Битва за Молдову: як “чорнухою” та підтримкою РФ рятують президентство Додона
Ми щиро радіємо успіхові Маї Санду, днями обраної президентом Республіки Молдова, і сподіваємося, що невдовзі там відбудуться дострокові парламентські вибори, на яких переможуть її однодумці-європеїсти. Молдова нарешті вирветься із зачарованої дилеми «Брюссель чи Москва», повноцінно займеться європейською інтеграцію.
Мая Санду ще як прем’єр-міністр минулого року відвідувала Київ і зустрічалася з президентом України Володимиром Зеленським. Київ, 11 липня 2019 року
Це невелика країна, в ній лише три мільйони населення, нема потужних галузей, які б становили конкуренцію країнам ЄС. Все це, а також беззаперечна підтримка сусідньої Румунії, дають підстави сподіватися, що вже за три-чотири роки Кишинів почистить корупцію і йому нададуть кандидатський статус. І якщо з Бухареста не пролунає вето, то наша маленька сусідка отримає власну зірочку на ЄС-івському прапорі.
У нас справи так швидко не підуть, і не лише через розмір, який, як відомо, має значення. А коли врешті зберемося із заявкою, Молдова попросить вирішити численні неврегульовані питання кордону, власності, очисних споруд, Дністровської ГЕС (список невичерпний) у бажаний для неї спосіб. Вони висять між нами, сусідами, ще з початку 1990-х.
Читайте також: Росія відпрацьовує в Молдові сценарій врегулювання конфлікту на Донбасі – експерт
Що робити, щоб нас не зупиняли? Якщо щодо Молдови, то відповідь проста: зайнятися євроінтеграцією предметно і набути кандидатство з нею у парі, як цього й бажають у Брюсселі. В решті випадків доцільно добре вивчити історію Словенії-Хорватії, Італії-Австрії і ще багатьох подібних колізій, які виходять за межі блогу, але не зникли з пам’яті громадян і з досьє країн ЄС.
Свідомо не згадую заперечення Будапешту щодо просування України в НАТО. Пануючий сьогодні за Тисою отруйний дух іредентизму справедливо обурює міжнародне співтовариство, і ми – одна з його численних жертв. Не сумніваюся, що і на цю тему знайдуться компетентні автори.
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
