Володимир Зеленський. Світлина Дмитра Ларіна
"Ми такі, що нами – хоч об землю! Ми такі, що нами – хоч засій…" Згадав нині ці слова із власного вірша не випадково. Адже в масі своїй українці досі такими залишаються, обдуреними та зрадженими.
А хто ж тоді – свідомий українець, запитаєте ви? Свідомий це – "націоналіст", дуже свідомий – "фашист"… Чи не такі ярлики чіпляють нам упродовж століть: "мазепинці", "петлюрівці", "бандерівці", "майдануті"?! Активних і свідомих українців бояться не лише вороги, але й (парадокс!) – "рідна" влада. Оцей "подвійний страх" нині виявляється як ніколи!
Читайте також: Україна знову стає "московским подбрюшьем" – Кіпіані
Його вже видно неозброєним оком. По-перше, у підборі кадрів, "які рішають усьо". Незначна група активних, свідомих, професійних, україноцентричних особистостей, які були ще недавно біля важелів управління державою, нині від цих важелів відсторонені. Натомість прийшли "нові", безликі (це в кращому разі), у гіршому – приховані вороги, агенти ФСБ, які, мов ті кроти, підгризають підвалини українсько держави з різних боків. За короткий час вони вже досягли значного "успіху".
Згідно із соцопитуваннями, партія "Опозиційна платформа "За життя", яка не приховує своєї промосковської позиції – серед лідерів громадських симпатій. Результат того, що інформаційний простір (передовсім телевізійний) захопили телеолігархи, що підігрують Москві та ідеї "миру за всяку ціну". Щодня, щотижня, щомісяця українському довірливому й нерозбірливому глядачеві "вприскують" шкідливі ін’єкції "перевірені лікарі" на кштал Медведчука, Рабіновича, Шуфрича, Киви, Бойка, Лукаш, Портнова (і нема їм ліку). Додайте сюди цілу армію відвертих ідеологічних кілерів-журналістів, кілерів-політологів, кілерів-псевдонауковців, кілерів-соцологів… й отримаємо "картину маслом".
Так звана "Українська православна церква" Московського патріархату має "прикриття" у Верховній Раді, Кабміні, Офісі президента… Як інакше пояснити протидію її законному перейменуванню на російську та поблажливе ставлення до "церковного демаршу" під час епідемії коронавірусу?! Чиниться негласний опір переходові церковних громад до канонічної Православної церкви України. Деякі суди почали ухвалювати рішення про повернення храмів московським попам…
Читайте також: Вишиванка вам не допоможе, а от ви їй можете допомогти – Портников
Щодо культури я вже мовчу. Фактично вже денаціоналізована, вона й надалі отримує штурхани у вигляді ігнору з боку влади та позбавлення фінансування. Забрали гроші "на коронавірус" не в суддів, прокурорів, депутатів чи силовиків, а в тих, у кого їх і так майже не було – у культури. Національні творчі спілки, яких ще за міністра Бородянського грозилися позбавити мізерних державних дотацій, досі жодної копійки й не отримали. Розрахунок на повну руйнацію української культури, а за нею – нашої ідентичності. Натомість розквітають і множаться сурогатні, космополітичні осередки а-ля PinchukArtCentre.
Запитання, яке напрошується після всього далеко не остаточно сказаного: що робити? По-перше, маємо усвідомити ці загрози й не легковажити ними. По-друге, активізувати суспільний тиск. І врешті (що найскладніше) об’єднатися здоровим проукраїнським силам або принаймні, не воювати одне з одним. Збирати "військо" на нові вибори, проявляти нових лідерів, а старим зі "скомпроментованим стажем" поступитися своїм місцем.
Розумію, складно й майже не ожливо. Але іншого шляху я особисто не бачу. Заходити в нині сформовану владу й пробувати щось реально робити ізсередини вже не є можливим: по перше, не впустять, а впустять – за перших же серйозних проукраїнських кроках викинуть. Викидати є кому.
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
