Кремль відпрацьовує два взаємно різні плани – готується атакувати НАТО з Білорусі – це план "А", і план "Б" – ліквідувати путіна як бренд. Пріоритет, як і належить, віддається плану "А". Тому заголовки "Путін і РФ готуються воювати довго" природні. Заголовки "Путіна винесуть з кремля" теж природні, оскільки очевидно, що план "Б" теж в активній розробці. Настільки ж природно, що спочатку усі пробують план "А" як план наступу, а в разі невдачі дістають план "Б" з відступом, пише для УНІАН український історик і блогер Сергій Климовський, інформує UAINFO.org.
Згідно з планом "А" загрози Медведєва справжні. Згідно з планом "Б", – вони п'яна балаканина алкоголіка, що і роз'яснюють "хороші росіяни", включаючи професора Солов'я. Професор Соловей був першим, хто став розповідати в ефірі, яка п'яниця цей Медведєв і як охорона засовує його голову в унітаз. Але за таке опускання офіційно другої особи в РФ голови професора і його джерел в Кремлі нікуди не засунули, а в Пекіні в грудні 2022 р. і в Ханої в 2023 р. Медведєва брали явно не з метою вилікувати від алкоголізму.
Схожа ситуація і з давно покійним путіним. За планом "Б" він немічний "бункерний дід", придавлений болячками і окультизмом, і все той же професор Соловей передрікав на осінь 2022 р. його відхід за "обставинами непереборної сили". Соловей був першим і в цьому випадку, хто заговорив про можливу швидку смерть Путіна від хвороб. Західні ЗМІ до Солов'я реалістично писали, що Путін не справжній і це група схожих на нього осіб. Коли професор-історик Соловей запустив тему хвороб Путіна, посилаючись на джерела десь в комірчині кремля, то це виглядало так, ніби історик-академік Рибаков сказав, що Брежнєв хворий і його після цього не посадили за розголошення держтаємниці. Тому ЗМІ Європи і обох Америк тему підхопили, логічно чекаючи на балет "Лебедине озеро". Якщо Московія шле сигнал, що цар хворий, то в усі часи це означало тільки одне.
Але за планом "А" – Путін це скрепа № 1. "Немає Путіна, немає і расеї", як прорік начальник Держдуми Володін. Тому путіна регулярно показують у вигляді живчика, який лізе всюди, у всьому розбирається і ще друг пенсіонера. "Путін", як і Медведєв, яскравий приклад з'єднання двох протилежних іміджів в одній особі, що досягається медійними засобами. Відносно Медведєва цікаво відзначити його легке і швидке перетворення в РФ з "Айфончика" в дубль гаркаючого Жириновського. Але реалісти поза РФ в такому амплуа Медведєва не сприймають. Тому в Кремлі так сумують через відсутність Жириновського, що пробували замінити його голограмою, що говорить. Вийшло непереконливо і медіа-експерименти за викликом духу Жирика припинили.
Читайте також: Путін та Пригожин очолюють список людей, яких Україна хоче ліквідувати, – ГУР
Природне питання: як довго Кремлі можуть бовтатися між планом "А" і планом "Б". Відповідь очевидна, до січня 2024 р., коли "чекістам" доведеться остаточно вирішити для себе – знімати бренд "Путін" і запускати план "Б" або перепризначити "Путіна" ще на 7 років. Але друге зобов'язує всю РФ йти в наступ на захід, на південь або на схід. Москва не може ще й у 2024 р. займатися тільки тим, що обороняти захоплені в Україні території і нікуди не наступати. Тим більше займатися цим ще сім років, якщо Путіна перепризначать. В результаті в РФ все більше працює ефект обложеної фортеці і Кремль змушений все більше мислити в його парадигмі.
Для будь-якої обложеної фортеці є відоме коло варіантів.
Варіант № 1 – прийде основна або союзна армія і зніме облогу. У випадку РФ ніякої основної армії немає. РФ – це вся армія в обложеній фортеці. Тому можна сподіватися тільки на союзну армію. Але союзної армії у Москви теж немає, а якщо знайти таку, то це стане початком третьої світової війни і, дуже ймовірно, що ядерної.
У Москві спочатку бачили армію Китаю в якості союзної, якщо бліцкриг в Україні піде не за планом. Але у Китаю є більше десяти причин, щоб не погоджуватися на цю роль, а у Москви є багато причин, щоб не погоджуватися на умови Пекіна, якщо він погодиться. В результаті Пекіну нікуди поспішати: війна не у нього, а у Москви, і він не без іронії спостерігає за суєтою другої армії в світі, яка зібралася захопити Україну і сімнадцять місяців наступає, залишаючись на місці. Чим довше триває облога, тим більше дивідендів у різних позиціях набуває Пекін. Москва метушиться зараз з розширенням БРІКС, але не хоче бачити, що тягає картоплю на китайський склад. Китай знайшов спосіб виграти, нічого не роблячи.
Оскільки Китай не погоджується стати союзною армією, то Москва бачить в цій ролі КНДР, талібів і держави Африки. Шойгу за цим і літав в Пхеньян, але виявилося, що йому треба отримати схвалення Пекіна. Тому довелося зустрічатися з довіреною особою ЦК КПК на кордоні КНДР з КНР і передавати їй список пропозицій. Те, як Москва вчепилися в Африку і з осені 2022 р просуває тему глобальної війни Півдня і Заходу, показує, як гостро стоїть для Кремля проблема зняття облоги якоюсь союзною армією.
Читайте також: Світ знайде спосіб ліквідувати Путіна, якщо він не припинить погрожувати ядерною зброєю, – Зеленський
Варіант № 2 – добровільно-примусова капітуляція обложеної фортеці. По суті, це план "Б", який вже в роботі. Історія знає різні варіанти капітуляції фортець і замків, а знаючи таланти "чекістів", правлячих в РФ, можливі їх гібриди.
Варіант № 3 – штурм і падіння фортеці без переговорів про капітуляцію. Той варіант, який вимагає розгорнутих коментарів, і враховується в РФ не тільки Кремлем. Він теж в роботі у Кремля і там реально готуються до розпуску або розпаду РФ. Досить згадати фразу Путіна в 2021 р. про те, що РФ може стиснутися до кордонів Московії. Це, власне, і є історична "Росія".
Варіант № 4 – дуже довга облога. Греки облягали Трою, якщо вірити Гомеру, десять років. Більшовики в 1918 р. оголосили РРФСР обложеною фортецею і заявили: треба дочекатися світової революції, яка вирішить всі проблеми, але не відомо, коли і як. Це схоже на очікування приходу союзної армії, але на практиці окремий варіант, суть якого почекати, може щось зміниться в таборі тих, хто в облозі.
Такий варіант є в розрахунках Кремля і зараз і будується на очікуванні в 2024 р. виборів в США, виборів до Європарламенту і ще низки виборів. Існують і "завислі" вибори в Україні.
У Кремлі плани по варіанту № 4 теж в активній роботі, але з ними свої проблеми. У Москві завжди рвалися взяти активну участь в будь-яких виборах в будь-якій країні світу, і не вважають, що 2024 р. повинен стати винятком. Але зараз найголовніша проблема у Кремля – він повинен раніше всіх визначитися з питанням, залишати Путіна на новий термін чи ні, і виходячи з цього рішення займатися виборами в Україні, в США і в інших країнах. Тому Варіант № 4 у Кремля підвисає.
Варіант 5 – військова вилазка з фортеці, яка може змусити зняти облогу. У Кремлі зараз він у пріоритеті перед чотирма іншими. Має кілька сценаріїв.
Найбільш очевидний і такий, що давно просувається – загроза застосування РФ ядерної зброї в разі, якщо Україна сама вижене російських окупантів, якщо армії НАТО допоможуть їй у цьому, якщо по військових об'єктах РФ в Криму буде завдано удару, якщо Чукотка, Карелія або інший суб'єкт вийде з РФ, якщо удар буде завдано по будівлі кремля і ще десяток якщо. Включаючи, якщо в Кремлі нап'ються всі, а не один Медведєв. Після вторгнення 24 лютого не буває місяця, коли хтось із Кремля не погрожував би ядерною зброєю.
Тому сенатор Ліндсі Грем 31 липня запропонував "протверезіти" своїм "друзям" в РФ у відповідь на чергову загрозу Медведєва застосувати ядерну зброю, якщо контрнаступ ЗСУ буде успішним. У Кремлі чомусь вірять в успіх контрнаступу ЗСУ, всупереч новинам своєї пропаганди. Ймовірно, щось знають від розвідки, або готують самі себе до ядерної вилазки з обложеної фортеці. Але не знають, коли застосувати ядерну зброю – після звільнення Кліщіївки або Андріївки, а, може, після звільнення Бахмута або вже після Мелітополя, або все-таки дочекатися входу ЗСУ в Донецьк.
Ідея з ядерною вилазкою, як способом зняти облогу та інші проблеми, гризе Кремль. Але впирається в той очевидний факт, що після застосування РФ ядерної зброї в Україні або проти країни НАТО, облога не закінчиться, а почнеться генеральний штурм фортеці і буде варіант № 3 з розряду "Карфаген повинен бути зруйнований". Причому, без будь-яких інших варіантів. Дістанеться і "хорошим росіянам" в еміграції. Ядерна вилазка – це квиток в один кінець для всього, що схоже на "русский мир". Тому в Кремлі продовжують говорити про неї.
В результаті у Кремля залишаються два напрямки для вилазки. Перший – потужна військова атака на Україну або одну з країн НАТО, яка може змінить ситуацію і призведе до зняття облоги і санкцій або послабить їх. Другий – потужна інформаційна атака, яка може викличе серйозні розбіжності в таборі обложників, що змінить їхнє ставлення до російсько-української війни. На цьому напрямку Москва працює з 2014 р., але не може переломити ситуацію на свою користь, незважаючи на окремі успіхи. Схоже, Москва прийшла взагалі до межі своїх можливостей в даному напрямку, як би дивно це не звучало.
При виборі між двома цими напрямками вилазки і їхньою комбінацією у "чекістів" виникли серйозні розбіжності в методах з партією "генералів", які частково вийшли на поверхню при демарші пригожина. Пригожин як був в руках "чекістів", в тому числі і для тиску на "генералів", так ним і залишився. Він лише відкладений поки в сторону, бо "чекісти" з "генералами" розібралися і попутно створили собі заділ для операції "декабристи" в плані "б".
Основна розбіжність між "генералами" і "чекістами" в тому, що перші вимагають направити проти України 600 тис. військ, як було у Наполеона, коли він йшов на Москву, а краще ще більше, дійти до Львова і закінчити війну. Наполеон просто не знав, що можна назвати рух 600 тис. армії "військовою спецоперацією", і тому в РФ його похід досі називають "військовим вторгненням". Цю позицію "генералів" весь час озвучував Гіркін, в якому військовий реконструктор брав гору над полковником ФСБ.
Але "чекісти" дивляться ширше, ніж "генерали" і розуміють, що реальність військової вилазки до Львова технічно під великим питанням, і найголовніше – облогу фортеці нею не зняти. Після 17 місяців активної війни країни з НАТО і не тільки з нього, швидше самі вступлять у війну, ніж дозволять РФ істотно розширити в Україні зону окупації. У цьому випадку навіть Китай може різко згорнути торгівлю з РФ. Замість зняття облоги можна отримати її посилення плюс ризик штурму фортеці. Розвідка не дає 100% гарантії "чекістам", що в цьому випадку планомірна облога РФ за схемами Джозефа Байдена не зміниться її штурмом за планом, умовно Бориса Джонсона. НАТО може займатися дезінформацією, розповідаючи, як мало снарядів виготовляють у Франції, і наскільки небоєздатна армія Німеччини.
Вилазка може дати Кремлю потрібний результат тільки в разі, якщо він успішно атакує велику країну НАТО, чим продемонструє Китаю і всім, що міць Заходу – це міф. Країни Балтії для цього не підходять. Ідеально підходить Польща. Вилазку проти Польщі логічно доповнити атакою в Сирії на військовий контингент США, який малий і розпорошений по великій території. Підготовку до того й іншого спостерігаємо, і вона йде по наростанню. Якийсь новий наступ проти України, якого жадає Гіркін, в цій схемі може бути присутнім тільки як доповнення до неї.
В результаті у Кремля залишаються два напрямки для вилазки. Перший – потужна військова атака на Україну або одну з країн НАТО, яка може змінить ситуацію і призведе до зняття облоги і санкцій або послабить їх. Другий – потужна інформаційна атака, яка може викличе серйозні розбіжності в таборі обложників, що змінить їхнє ставлення до російсько-української війни. На цьому напрямку Москва працює з 2014 р., але не може переломити ситуацію на свою користь, незважаючи на окремі успіхи. Схоже, Москва прийшла взагалі до межі своїх можливостей в даному напрямку, як би дивно це не звучало.
При виборі між двома цими напрямками вилазки і їхньою комбінацією у "чекістів" виникли серйозні розбіжності в методах з партією "генералів", які частково вийшли на поверхню при демарші пригожина. Пригожин як був в руках "чекістів", в тому числі і для тиску на "генералів", так ним і залишився. Він лише відкладений поки в сторону, бо "чекісти" з "генералами" розібралися і попутно створили собі заділ для операції "декабристи" в плані "б".
Основна розбіжність між "генералами" і "чекістами" в тому, що перші вимагають направити проти України 600 тис. військ, як було у Наполеона, коли він йшов на Москву, а краще ще більше, дійти до Львова і закінчити війну. Наполеон просто не знав, що можна назвати рух 600 тис. армії "військовою спецоперацією", і тому в РФ його похід досі називають "військовим вторгненням". Цю позицію "генералів" весь час озвучував Гіркін, в якому військовий реконструктор брав гору над полковником ФСБ.
Але "чекісти" дивляться ширше, ніж "генерали" і розуміють, що реальність військової вилазки до Львова технічно під великим питанням, і найголовніше – облогу фортеці нею не зняти. Після 17 місяців активної війни країни з НАТО і не тільки з нього, швидше самі вступлять у війну, ніж дозволять РФ істотно розширити в Україні зону окупації. У цьому випадку навіть Китай може різко згорнути торгівлю з РФ. Замість зняття облоги можна отримати її посилення плюс ризик штурму фортеці. Розвідка не дає 100% гарантії "чекістам", що в цьому випадку планомірна облога РФ за схемами Джозефа Байдена не зміниться її штурмом за планом, умовно Бориса Джонсона. НАТО може займатися дезінформацією, розповідаючи, як мало снарядів виготовляють у Франції, і наскільки небоєздатна армія Німеччини.
Вилазка може дати Кремлю потрібний результат тільки в разі, якщо він успішно атакує велику країну НАТО, чим продемонструє Китаю і всім, що міць Заходу – це міф. Країни Балтії для цього не підходять. Ідеально підходить Польща. Вилазку проти Польщі логічно доповнити атакою в Сирії на військовий контингент США, який малий і розпорошений по великій території. Підготовку до того й іншого спостерігаємо, і вона йде по наростанню. Якийсь новий наступ проти України, якого жадає Гіркін, в цій схемі може бути присутнім тільки як доповнення до неї.Кремлю на даний момент потрібен не похід на Варшаву, а яскрава поразка поляків на кордоні і одного батальйону США в Сирії, щоб розгорнути це в інформаційну сагу і змінити ситуацію на свою користь. У разі провалу вилазки Кремль отримає не штурм, а посилення облоги і почне більш енергійно переходити до плану "Б" або винаходити ще щось в парадигмі мислення в обложеній фортеці, щоб до нього не переходити. Як показали випадки з падінням ракет РФ в Польщі і їх прольотом через територію Румунії, адміністрація Байдена не хоче міняти планомірну облогу на штурм, якщо Кремль не застосує ядерну, хімічну або біологічну зброю масового ураження.
Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube
