У 1995 році Іоанн Павло II звернувся до жінок світу і покаявся у співучасті церкви у їх пригніченні, приніс вибачення за несправедливість і дискримінацію в оплаті праці, кар'єрі і у всьому, що стосується демократичних прав і обов'язків громадян. У 1995 році від імені католицької церкви попросив пробачення за зло, вчинене "братам з інших конфесій".
До початку 90-х ми мали застереження, а подекуди у проповідях і до нині можемо почути засудження, стосовно знеболення пологів, оскільки "жінкам веліли народжувати у муках", пише Оксана Кашинцева спеціально для УП.Життя.
Доволі довго церква стримано ставилася і до реанімаційних заходів, вважаючи й досі критерієм смерті – зупинку серця, а не припинення мозкової діяльності, як це передбачається критеріями Всесвітньої організації охорони здоров'я.
Видається, що через певний історичний проміжок Церкві також доведеться вибачитися і за заперечення методів лікування безпліддя, які стали доступними, дякуючи медичній науці.
Щоправда, в Україні і пані омбудсмену і пану омбудсмену з прав дитини за ситуацію, що склалася із народженими в результаті застосування гестаційного кур'єра (сурогатної матері) немовлятами, доведеться вибачатися значно швидше.
Читайте також: Сурогатне материнство – не "послуга", а право
У ситуації, що склалася, Україна несе не лише репутаційні ризики, але й юридичну відповідальність.
Звернімося до практики Європейського суду з прав людини. Наприклад, справа D. and Others v. Belgium визначила відповідальність держави за дії, які призвели до вимушеної тримісячної розлуки з дитиною, які завдали душевних страждань і парі і дитині.
Отже, чекаємо справ і проти України за бездіяльність органів влади у ситуації, що склалася в результаті запровадження надзвичайної ситуації та запровадження карантинних заходів.
Бездіяльність наших посадових осіб впродовж місяця щодо надання можливості 46-ти немовлятам (за іншими джерелами їх вже 51) одразу потрапити під батьківську опіку є злочинною бездіяльністю.
Лише під тиском громадськості органи, які повинні стояти на сторожі прав людини, почали реагувати, хоч і доволі кволо, прикриваючи свою некомпетентність закликами до "спалення відьом" – порушенням справ про начебто торгівлю людьми та закликами заборонити сурогатне материнство, як спосіб лікування, для іноземних громадян.
Читайте також: Скандал з немовлятами від сурогатних матерів у Києві: в Кабміні хочуть посилити захист прав дітей
Наголошуємо, що народження зачатої in-vitro дитини гестаційним кур'єром (сурогатною матір'ю) – є методом лікування безпліддя. Таким же методом як і решта, передбачених відповідним наказом Міністерства охорони здоров'я.
Юридичні підстави і наслідки такого методу лікування визначаються сьогодні Цивільним та Сімейним кодексами України.
Вульгаризоване сприйняття гестаційного кур'єра (сурогатної матері) як "торгівлю тілом" є таким же абсурдним, якби ми закидали донорам крові торгівлю своїм біологічним матеріалом.
Поставити крапку в маніпуляціях навколо сурогатного материнства може прийняття спеціального закону про допоміжні репродуктивні технології, який наділить гестаційного кур'єра відповідним статусом, стане на сторожі її прав, як на сторожі прав решти учасників цих відносин.
Думаю, що варто і термінологічно послуговуватися термінологією, визначеною міжнародним правом – гестаційний кур'єр, оскільки до материнства роль жінки, яка погодилася виносити генетичну чужу для неї дитини, немає нічого спільного.
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
