Агату Крісті називають матір'ю детектива як жанру. Вона пережила Першу та Другу світові війни, але так і не дожила до того, щоб її слава померкла. Та й ми, мабуть, не доживемо…
Образ Агати Крісті здебільшого складається із загальних уявлень про авторів детективів (людей, які щодня сідають за друкарську машинку, щоб написати чергове вбивство) — і англійські леді едвардіанської епохи. Мало хто представляє Крісті як медсестру у військовому шпиталі (а вона всю Першу та Другу світові війни допомагала пораненим), як звичайну домогосподарку (а вона зізнавалася, що детективні сюжети нерідко вигадувала за миттям посуду), або як мандрівницю, зачаровану таємницями стародавніх цивілізацій, а вона саме на розкопках стародавнього месопотамського міста зустріла кохання свого життя, інформує UAINFO.org з посиланням на портал Goodhouse.
Але почала Агата, звісно, як звичайна англійська дівчинка. Через Першу і Другу світові цей факт сім'єю Крісті не дуже афішувався, але Агата мала швидше німецьке, ніж англійське походження. У Британії це не було рідкістю. Багато англійських знаменитостей можуть зізнатися в тому, що їхня сім'я має німецьке коріння. Наприклад, Єлизавета II, правляча королева Британії, або Джон Толкін, чиї предки, щоправда, були останній раз у Німеччині за два століття до його народження.
Батько Агати, Фредерік Міллер, переїхав до Англії зі США; її мати, Клара Бомер, офіційно доводилася йому кузиною. Втім, її тітці Фредерік був не рідним сином. Клара закохалася в "кузена Фреда", коли їй було десять років, але коли вона подорослішала та отримала від нього пропозицію руки та серця, то спочатку… рішуче відмовила: «Я надто нудна…»
Читайте також: Винни-Пух и все-все-все: грустная история Алана Александра Милна
Сім'я Міллерів здавалася дуже щасливою, але Фредерік був поганим рахівником і зрештою заплутався у боргах. Від переживань у нього сталося кілька серцевих нападів поспіль, і Агата в одинадцять років осиротіла. Їй довелося звалити на себе неабияку частину турбот про господарство, щоб мама справлялася із ситуацією. На щастя, коли Агаті виповнилося п'ятнадцять, їй як майбутньому музикантові, а вона була обдарована в музиці й в її кар'єрі ніхто не сумнівався, призначили пенсію. Лише частина цієї пенсії витрачалася на уроки фортепіано та вокалу. На іншу сім'я жила.
Музикант, що не відбувся, медсестра, що не відбулася
З музичної витівки зрештою нічого не вийшло: Агата смертельно боялася сцени. А короткі розповіді, які писала у підліткові роки, публікувати навіть не думала. Загалом, на деякий час Агата підвисла, нездатна, як здавалося, займатися якоюсь справою. Тож причиною, через яку Агата з ентузіазмом побігла записуватися на курси медсестер у двадцять чотири роки, коли почалася Перша світова, навряд чи пов'язана лише з патріотизмом.
Сестринська справа відвернула практично багатьох юних леді, але тільки не Агату. В її очах це виявилося, можливо, найкориснішою роботою, яку могла б робити людина. Її не лякали рани, гній, не бентежив неминучий бруд. Вона виявилася чудовою медсестрою, холоднокровною, точною в рухах і уникала зайвої жорстокості. Після встановлення миру вона кинула роботу як непридатну пристойній юній леді, але під час Другої світової знову з ентузіазмом повернулася до госпіталю. До речі, окрім сестринської справи, Агата навчилася роботі фармацевта та допомагала в аптеці.
Прізвище Крісті Агата отримала на початку Першої світової. Тоді багато англійок, заради підтримки бойового духу своїх військовослужбовців, приймали пропозиції заміжжя без довгих залицянь. Втім, льотчика Арчібальда Крісті Агата знала до цього вже два роки, тож їхнє весілля не можна було назвати непристойно поспішним. Вони одружилися під час різдвяної відпустки Арчибальда і до закінчення битв бачилися уривками. Фактично їхнє сімейне життя почалося лише після його повернення і… не задалося.
Час після закінчення боїв завжди непростий: економіка сильно постраждала, і надії на те, що з укладанням миру все негайно повернеться в колишнє річище, жорстоко розбиваються о порушений побут, масове безробіття серед тих, хто повернувся живими, повоєнні психози, неврози та депресії ветеранів. Фактично Агата серйозно зайнялася письменством через необхідність якось поліпшити фінансове становище сім'ї, тим більше, що у них з Арчибальдом народилася дочка Розалінда.
Іноді зрада допомагає знайти справжнє щастя
1926 рік видався для письменниці непростим. Її мати померла, а чоловік, як з'ясувалося, наставив розлогі роги та збирався піти з сім'ї. У Агати не витримали нерви, і вона зникла. Пішла з дому та не виходила на контакт. І чоловік, і видавці, і читачі думали про найгірше. Через одинадцять днів письменницю виявили у якомусь готелі. Що вона там робить, Агата не могла пояснити. Вона навіть спочатку ніби не пам'ятала, що має якесь життя поза бібліотекою цього готелю.
Читайте також: Варвара Каринська – українка, яка отримала "Оскар" і потрапила в історію моди
Після розлучення Агата поїхала з дочкою на Канарські острови, думаючи, що радикальна зміна обставин залікує душевні рани. Атлантичний океан виявився і величним, і прекрасним, але рани не лікував взагалі ніяк. У сорок років, залишивши доньку під опікою няньок, Агата поїхала в подорож таємничим, екзотичним півднем.
Там, в Іраку, на розкопках міста Ура вона познайомилася з молодим археологом Максом Малловеном. Вона спершу й припустити не могла, що цей чоловік, на п'ятнадцять років молодший, буде її чоловіком. Коли Макс почав залицятися, він здавався їй божевільним. Але Малловен був дуже наполегливим, і фортеця впала. Наступні роки вони присвятили один одному: Агата супроводжувала Макса на розкопки та допомагала в роботі, як могла, Макс раз у раз брав на себе обов'язки секретаря знаменитої письменниці та зворушливо дбав про її побут.
Дочка Розалінда всі ці роки почувала себе покинутою. Вона рідко бачила матір, мало проводила з нею часу і явно не входила до кола її інтересів. У цьому не було б великої біди, якби залишився в неї батько — але батько більше цікавився своєю новою сім'єю. Бабуся і дідусь, як ми знаємо, у Розалінди померли. Няня та тітка погано заміняли собою близьких родичів.
Дочка Агати все життя не могла їй до кінця вибачити її холодність. Їхні стосунки покращилися, лише коли Розалінда сама стала матір'ю під час Другої світової. Агата виявилася люблячою бабусею та охоче допомагала дочці доглядати дитину, знаходячи містечко в розкладі, заповненому волонтерством у шпиталі та написанням книг. Допомога матері викроїла Розалінді чимало годин відпочинку.
Дивно, що жінка, яка знала працю медсестри та всю красу побуту, у своїй автобіографії критикувала тих, хто боровся за рівність, стверджуючи, що раніше жінки не працювали, і рівність принесла одні біди. У тій же автобіографії вона спокійно описує, як без відпусток та майже вихідних працювала на її родину куховарка. Ймовірно, жінка зі становищем нижче леді як жінка Агатою не розглядалася. У тій же біографії Крісті зізнавалася, що, попри любов до сестринської справи, після госпіталю не виносила запахів карболки та хлору і не раз розпікала прислугу, яка задля економії зусиль намагалася прибиратися з новомодними миючими засобами: вони всі пахли саме хлоркою.
Читайте також: Уолт Дисней ненавидел женщин и был одержим смертью: удивительные факты о великом мультипликаторе
Їхні стосунки з Максом постійно дивували оточуючих. Легко було уявити, що він робить поруч з Агатою, коли вона йде отримувати орден Британської імперії в її шістдесят шість або її нагороджують званням Дами-командора в її вісімдесят один. Марнославство — велика річ! Але що могло тримати його біля жінки набагато старше в проміжку між цими подіями, жінки, яка страждала на хворобу Альцгеймера — до самої її смерті від звичайної застуди в її вісімдесят п'ять?
Ні, Макс не був ангелом і на плоть дуже звертав увагу: з якогось моменту він фактично завів постійну коханку, археолога Барбару Паркер. Агата або знала про це, або здогадувалася. Але Макс твердо вирішив присвятити себе своїй великій дружині до кінця, незалежно від того, чи цікавить її ще тілесне кохання, і дбав про Агату до її останнього подиху. Тільки витримавши рік жалоби, він одружився нарешті із Барбарою. Любов Меловена та Крісті тривала сорок п'ять років. Не рекорд, але для оспівування у баладах годиться.
Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube
