Уявіть, що вам дістався у спадок старий "Москвич" (М-412) 1980 року випуску. Не дивно, що половину часу ви витрачаєте на його ремонт, а ту половину, яку ви використовуєте автівку за прямим призначенням, тобто їздите на ній, все одно думаєте, що в машині скрипить, торохтить і не можете забути, що ваша автівка споживає 10+ л на сто кілометрів…
А тепер уявіть, що ви людина небагата. І тому аби ремонтувати та заправляти свій спадок на колесах, все більше залазите в борги, оскільки ваших доходів не вистачає на утримання автівки. Чисельні друзі по гаражному кооперативу, які давно їздять на сучасних лексусах та теслах, навперебій пропонують вам свої послуги з ремонту "Москвича" і навіть готові позичати на це гроші. Хоча за їхнім удаваним альтруїзмом час від часу проглядає вельми меркантильний інтерес: один кредитор має заправочку на виїзді з гаражів, інший – СТО в сусідньому кооперативі, що ремонтує "легенди радянського автопрому", третій – шиномонтаж, на якому ви рихтуєте диски…
За кілька років вже не спадковий "Москвич" працює на вас, а ви на нього. Причому згодом ви починаєте працювати не тільки на "підтримку життєдіяльності" радянської автівки, а й на обслуговування боргів, у які вона вас заганяє. Єдиний шанс розірвати це порочне коло – продати рихлять на колесах, пересісти на велосипед і почати відкладати на новий Smart. В противному разі ваш "Москвич" все одно перетвориться на металолом, а ви раніше чи пізніше станете банкрутом.
Читайте також: Тваринна ферма громадянської освіти
Старий "Москвич" – це образ "соціальної держави", яка дісталась нам у спадок від совка. З її безоплатною медициною, доступним житлом, освітою, за яку не потрібно платити, соціальною допомогою по безробіттю, дотованим транспортом, безліччю пільговиків, пенсіями для всіх, хто досягнув певного віку тощо…
Сьогодні, коли через бюджет держава перерозподіляє близько 40% ВВП, і більш як четверту частину з усіх доходів зведеного бюджету витрачає на пенсії, ще більше – на виплати за держборгом і ще 10% – на соцзахист, про будь-яке економічне зростання можна забути. Ще раз: понад 60% витрат держбюджету не створюють жодної доданої вартості і навіть не стимулюють її створення! З такими соціальними гирями на ногах українська економіка не просто не злетить – вона гарантовано потоне!
Читайте також: Економіку потрібно запускати негайно, а карантин переводити в адаптивний режим – ексміністр
Тому нам потрібно усвідомити просту істину бідного: утримувати соціальний лімузин – це шлях до самознищення. Аби економіка почала швидко зростати і згодом витягати Україну з "болота бідності" немає іншого рецепта, як здихатись старої "Чайки" і пересісти на велосипед. Так, на велосипеді потрібно крутити педалі, на ньому не з'їздиш у відпустку і не перевезеш тещу на дачу; на ньому холодно взимку, жарко влітку і мокро, коли дощить. Але він – це єдиний спосіб розірвати порочне коло життя в борг та марнування шансу на краще майбутнє.
Біда в тому, що мало в кого вистачає здорового глузду та рішучості, аби наважитись поміняти старий "Москвич" на новий велосипед, комфортне болото – на важкий підйом вгору, позичання в майбутніх поколінь – на створення спадку для них. Навряд чи на такі радикальні (але вкрай потрібні) зміни можна отримати мандат "на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування". Народ (зокрема й український), наче мала дитина, буде до останнього пручатись робити нагальну операцію і переконувати себе, що якось воно та розсмокчеться. І питання лише в тому, чи знайдуться в цієї дитини батьки, які пояснять їй, що альтернатива апендектомії – гострий перитоніт і смерть, та силоміць привезуть дитину до лікарні.
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
