Православна церква України (ПЦУ) дала роз’яснення, чи потрібно завішувати дзеркала в домі, коли хтось помер.
Про це йдеться у повідомленні церкви на Facebook-сторінці, інформує UAINFO.org.
"У своєму прагненні потурбуватися про душі померлих близьких український народ вдається до різного роду обрядів, подекуди змішуючи, як то кажуть, "грішне з праведним", – зазначили у ПЦУ.
У церкві назвали народну поминальну традицію завішування дзеркал у домі "звичайним забобоном, який жодним чином не корисний для душі – ані померлого, ані того, хто таким забобонам довіряє":
Читайте також: Що робити, якщо натільний хрестик зламався або згубився? У ПЦУ дали пораду вірянам
"Часто це (завішування дзеркал) пояснюється тим, що душа людини нібито може "застрягнути" в них, "заблукавши у дзеркальному лабіринті". За іншою, не менш абсурдною версією, душа може "налякатися", не побачивши своєї тіні у відображенні. Та з Писання ми знаємо, що "дух тіла і кісток не має" (Лк. 24: 39), а отже, не зазирає до дзеркал, аби в них на себе дивитися".
"Традиція завішувати дзеркала в будинку, де перебуває померлий, поширена у різних культурах і країнах, але не має нічого спільного з православною вірою. Адже в першу чергу вона засновується на забобонному страху перед "магічними" властивостями дзеркал, які здавна асоціюються з ворожіннями, "спілкуванням" із духами та відкриттям "дверей" до "потойбічних світів", – зазначили у ПЦУ.
Читайте також: У ПЦУ порадили що робити, аби реалізувати своє життя у повній мірі та примножити власні таланти
Серед подібних поминальних забобонів у церкві назвали такі народні традиції, як побажання "земля пухом" та виставлення склянки зі шматком хліба для покійного.
"Та ми насправді можемо дієво потурбуватися про своїх близьких, чиї душі предстануть на Суді перед Господом. Адже наші молитви за них і є прояв любові та турботи. Тож вшануймо їхню пам’ять своїми добрими вчинками та молитвами, просячи Бога про спасіння та вічний спокій для наших спочилих рідних, друзів і важливих для нас людей", – додали у ПЦУ.
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
