"Кейс Шарія дуже показовий у своїй провальності. Його варто внести у підручники зі стратегічних комунікацій як приклад створення "опозиціонера в екзилі" з пересічної кримінальної біографії. Звісно, найпростіше сказати, що Кремлівські голови винахідливі та безжалісні у методах гібридної війни. Втім, якщо уважно розібратись у деталях, то вийде, що саме Україна створила "шарія" і піднесла цей медійний інструмент Кремлю на блюдечку з блакитною облямівкою", – про це на своїй сторінці у Фейсбуці пише юрист Анна Маляр, інформує UAINFO.org.
"Відбулось це не навмисно, а виключно завдяки непрофесійності та безсистемності знешкоджувальних дій.
Далі будуть викладені мої оціночні судження, які ґрунтуються на аналізі інформації з відкритих джерел і я маю на це право (це я для суду пишу, раптом що).
З 2011 по 2021 Україна хотіла обґрунтовано притягти Шарія до кримінальної відповідальності, але через непрофесійність так і не змогла цього зробити.
Читайте також: Обнаружены следы прямого финансирования Анатолия Шария из Москвы – СМИ
Під страхом перетворитись з так званого політичного біженця на звичайного злочинця, людині звісно довелось демонструвати політичну боротьбу в екзилі з усіма, хто був за цей час при ваді в Україні. Бо тільки демонстративна відчайдушна політична боротьба дає шанс, що ЄС не видасть його Україні. Тож, 10 років, які зволікала Україна, – стали в нагоді Шарію для розгону шаленої політичної активності.
Назад в нього дороги немає.
Але замість того, аби довести до кінця розпочаті кримінальні провадження, у квітні 2019 р. Шевченківський районний суд Києва відмовився ініціювати екстрадицію, скасував розшук і заочний арешт Анатолія Шарія, а також повернув його справу щодо перестрілки у Макдональдзі на додаткове розслідування в прокуратуру. А у вересні 2019 рішенням Солом’янського суду міста Києва повернули на додаткове розслідування та зняли з розшуку і по другій справі за ст. 383 Кримінального кодексу. Йдеться про обвинувачення в інсценуванні замаху на самого себе. Визначальним критерієм для суду стала необхідність перевірки доводів підсудного та його захисника, щодо можливої фальсифікації даної кримінальної справи, як одного з елементів його переслідування в державі, що стало наслідком отримання статусу політичного біженця.
Не бачу сенсу розбиратись, яка ланка тут непрофесійно спрацювала – чи на стаді досудового розслідування, чи судового, бо це все держава, яка програла Шарію. Адже провадження були відкриті ще в 2011 році – тож на розслідування і доказування вини був час.
Читайте также: Литва оголосила Шарія персоною нон-грата
Власне, як був час і на співпрацю з країнами ЄС. Скажімо, Литва ще у 2015 році почала перевірку щодо позбавлення Шарія статусу політичного біженця. Тож, була можливість допомогти всіма силами задля пришвидшення процесу.
І от зараз, нібито з"явився шанс на екстрадицію, адже Литва позбавила Шарія статусу біженця. Втім, формально, є підстави для відмови у видачі, бо йому оголосили підозру у державній зраді. А це не загально кримінальний злочин, а злочин у сфері політики. Тобто, з одного боку – нарешті діяльність Шарія викликала підозру у державній зраді, з іншого – ми повинні розуміти, що саме через цю статтю допомагати нам ніхто не буде. А розслідування тих злочинів, по яких ми могли розраховувати на міжнародну допомогу, Україна провалює. Тож, тепер все залежить від позиції та законодавства країни його перебування – наразі Іспанії, якщо він там.
Читайте також: Сазонов: В крайнем случае Шарий переберется в Россию. И будет вредить оттуда. Вот только сам он точно не в восторге от такого варианта: Воронеж – не Испания
Найбільш технічно можливе у цій ситуації – лише заочне засудження, та й то, якщо не будуть розслідувати 10 років – як це сталось з попередніми двома провадженнями.
Ще одна стратегічна помилка – наші правоохоронці та дипломати не використали привід для ефективної міжнародної допомоги, який був просто подарунком долі. Йдеться про історію із звинуваченням у статевому злочині проти дитини(ймовірно, племінниці). Там дуже заплутана історія. Звинувачувала нібито сестра, яка живе у Нідерландах. По тій історії у 2015 був позов Шарія до Оболонського суду Києва проти своєї сестри. У позові була вимога до сестри спростувати інформацію про те, що він педофіл та злодій, а його співмешканка Ольга Бондаренко займається проституцією. Суд відмовив в задоволенні позову Шарія. Був ще один позов – до російського суду. Шарій оскаржив інформацію поширену російським адвокатом про ніби то кримінальне провадження у Нідерландах. Російський суд задовільний позов Шарія, але журналісти BBC не змогли відшукати даний позов в картотеці суду.
Історія цікава у двох площинах.
– як привід налагодити грамотну співпрацю з поліцією Нідерландів, країнами ЄС, Інтерполом та Європолом – і без жодної політики розібратись – було/не було;
– якщо все це правда, то є привід нашим спецслужбам перевірити, а чи раптом не шантажує нашого громадянина Російська Федерація", – завершує Маляр.
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
