Ситуація на 87-му окрузі повертає в найгірші часи незалежності, коли практично відкрито міняли результати виборів. Як це відбувається технічно, можна буде говорити згодом. Але ми вже чули про зірвані пломби на мішках з бюлетенями після візиту "Альфи" і про зміну кількості вже порахованих бюлетенів. Плюс, як бачимо, на дільницях, де перемагає Шевченко, результати виборів скасовують. Де перемагає Вірастюк – там рахують. Та й сам час підрахунку такої кількості бюлетенів (нагадаю, явка була лише 35,05%)…
Коли різниця між кандидатами маленька, така технологія може спрацювати. Це однозначно негарна історія, пише Олексій Голобуцький, для Gazeta.ua, інформує UAINFO.org.
Я, як фахівець, ні на чиїй стороні. Абсолютно зрозуміло, що Шевченко створював мережу виборців, плюс поширені ЗМІ скандали з відвертим підкупом. А тепер бачимо класику застосування адмінресурсу на користь Вірастюка. І те, й інше є порушенням закону. Це не демократично. Коли людина скуповує голоси – це незаконно, треба ловити. Але коли вже на самій виборчій дільниці міняють вибір людей, які проголосували, – це "безпредєл" і шлях в нікуди.
Один депутат в нинішніх умовах нічого не вирішує. Номінально є монобільшість, яка реально не може нічого проголосувати. Із додаванням одного мандату у Вірастюка в парламенті ця тенденція не зміниться.
Читайте також: Василь Вірастюк розповів, чим займеться у Раді
Однак додавання в будь-який спосіб ще одного члена фракції влади визнали політично доцільним. Якщо ми суто на підставі "політичної доцільності" будемо приймати незаконні рішення щодо Конституційного суду, щодо Тупицького – це робить нас неправовою державою. І взагалі, наша електоральна демократія перебуває у серйозній кризі. Ми рухались до цього 30 років. Аналізую довибори: у Броварах у січні обирали у міськраду, там нарахували 20 відсотків куплених голосів. І це не єдиний приклад. Говорить про те, що це не окремий випадок, а вже цілком стала тенденція. Населення не багатіє. Чим гіршим буде соціально-економічний стан, тим більше застосовуватимуть такі технології. Чистота наших виборів під величезним сумнівом.
Люди апріорі вважають усіх політиків брехунами і крадіями. Голосують за Шевченка не через те, що він має якісь здобутки. Голосують, бо він назвав себе господарем Прикарпаття, "його все одно оберуть". Плюс, непогано розкрутив схему і за бюджетні гроші будує дороги. Люди думають: усі гімнюки, але цей хоч свій, хоч щось робить.
Із Вірастюком "зеленим" пощастило – людина україномовна, з тих місць, відома. Плюс, адмінресурс задіяли. Будь-яка партія влади "за умовчанням" має певний відсоток виборців, які у будь-якому разі за її представника проголосують.
Читайте також: Береза: Почему часть избирателей Зеленского, несмотря на все его факапы, готова снова проголосовать за него? Это синдром крабовой палочки
Шевченко недооцінив ситуацію. А команда Вірастюка зрозуміла, що єдиний шанс – це виграти вибори в олігарха, який там усе тримає. Тищенко правду говорив, що Шевченко почувається там господарем, місцевим феодалом. Але і перемагати так, як це робить Зе-команда, – не демократія. Це поведінка бідної країни в олігархічній економіці. Подивіться фільм "Банди Нью-Йорка". Там є гарний момент про те, як відбувалися вибори у Нью-Йорку в ХІХ столітті. Багаті люди копняками або за гроші ганяли робітників на виборчі дільниці. Ми з цього етапу так і не вийшли. У нас така система існує років 20. Нас купували, нам брехали. "Людина нізвідки" не може стати депутатом, не те що президентом. Щоб потрапити на телебачення, потрібно мати зв'язки з якимось олігархом, бо всі канали належать їм. Щоб люди проголосували, треба брехати. Бо люди не хочуть думати про перспективу. І спокійно голосують за гроші, вже навіть не обіцянки. Отже явище є, з ним ніхто не боровся, питання тільки у відсотках. Раніше було 5-10. А коли 25 відсотків голосують за гроші – це вже серйозна проблема.
І вільна купівля голосів – ще один аргумент, який влада буде використовувати на захист закону про виборчу систему. Хоча наступні вибори, які пройдуть за новими правилами, теж можна буде купити. Тільки складніше – більше грошей треба буде витратити.
Є запитання: чому "слуги" не боролися так за 50-й округ на Донеччині? (переміг Андрій Аксьонов. Він був одним із організаторів так званого референдуму на Донбасі 2014 року. Після початку війни утік до окупованого Криму і отримав там паспорт РФ. 2015 року Аксьонов повернувся у Добропілля і взяв участь у виборах мера міста. – Gazeta.ua) Із 2019 року там змінилися електоральні вподобання. Тоді виборці східних регіонів голосували за Зеленського тільки як альтернативу Порошенку. Він для них не відрізнявся від Бойка чи інших кандидатів, був "своїм". За 2 роки зрозуміли, що він нічим не відрізняється від Порошенка. Офіс президента злив той округ. А у 87-му і взагалі на заході України, зважаючи на зміну політичної концепції Зеленського та його команди, які переходять на державницькі позиції, голоси для них вкрай важливі. Ця концепція полягає в тому, що владна команда повільно розвертається у тому напрямку. Намагається витіснити звідти Порошенка, "Свободу" та інших. Щоб на наступний термін іти, опираючись на патріотичний електорат.
Щоб щось змінити, треба побороти причину бідності – олігархат і монополізацію. Якщо за 2-3 роки це зроблять, то років через 5-6 відбудуться вже нормальні вибори.
Чому кандидати витрачають такі гроші і зусилля для отримання папірця, який навіть не гарантує їм недоторканності? Тому що воно того варте. Депутат може захищати свій бізнес, отримувати преференції. Великому бізнесмену у нормальній країні не потрібен мандат – там працюють суди, система. У нас все інакше.
Можна ухвалити 1000 законів, ловити, саджати. Але поки зв'язка бізнес-гроші-влада непохитна, нічого не допоможе.
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
