Витоки "міжміського побратимства" (англійською, до речі, це "посестринство" (sister cities) чи "близнюцтва" (twin towns) можна знаходити ще у глибокому середньовіччі. Але сучасний формат звернення до такої парадипломатії (у даному випадку – міжнародних зв’язків між локальними органами влади різних країн) започаткований у період Другої світової
Про це у своєму блозі на site.ua пише Андрій Стародуб, повідомляє UAINFO.org.
Тоді такий контакт було організовано між британським Ковентрі і Сталінградом (нині – Волгоград; обидва міста сильно постраждали від німецьких бомбардувань). Не доводиться сумніватись у щирості й низовому походженні ініціативи британських жінок, які направили жінкам Сталінграда телеграму зі словами підтримки. Натомість аналогічні кроки у СРСР не могли бути ані спонтанними, ані відбуватись без найсуворішого й централізованого контролю.
Втім сам формат виявився цілком життєздатним. Ініціатива ширилася й у Європі, і за її межами. 1957-го у Франції навіть заснували Всесвітню федерацію поріднених міст. СРСР не стояв осторонь цього руху, вбачаючи в ньому додатковий канал/інструмент для пропагандистської діяльності за кордоном. А також – демонстрації своєї "відкритості", "людяності", "доброзичливості" та "миролюбності".
Радянські ігри в "побратимство", втім, мали свої тонкі правила.
Як не дивно, Москва, що могла "брататися" винятково зі столицями інших держав, активно почала використовувати цю опцію вже після розпаду СРСР (в 1990-х і на початку 2000-х).
Так сталося тому, що столиці східноєвропейських держав-сателітів не вважали достатньо статусними. Натомість ті, кого сприймали "рівнею" (Рим, Париж, Лондон) – не так щоб і рвалися підігрувати Кремлю в його марнославстві. Відповідно на цій ниві а 1950-1980-х найактивніше виявляли себе Ленінград (нині – Санкт-Петербург) і Київ.
Читайте також: Символічні відлуння Кримської війни: наша пам'ять досі в полоні російського дискурсу
Для них у ролі "міста-побратима" обирали друге-третє за населенням місто в тій чи тій державі. Для Ленінграда додатковими (бажаними, але не обов’язковими) опціями були наявність виходу до моря й той факт, що місто колись виконувало функції столиці.
Дрезден відповідав одній вимозі (колишня столиця королівства Саксонії), але не підходив за іншою (не був морським портом)
Часто це "братання" було парним.
Якщо Ленінград став "братом" фінському місту Турку (1953), то Київ – Тампере (1954). Якщо північна столиця Російської імперії встановила особливі стосунки з Гамбургом (ФРН) (1957), то Києву дозволяли підписати аналогічну угоду із Ляйпциґом (НДР; 1957).
В Італії в такій же "логічній парі" були Мілан (із Ленінградом 1961-го) і Флоренція (із Києвом в 1967 році). У Франції – Гавр (Ленінград, 1965-й) і Тулуза (Київ, 1975-й). У Данії – Оденсе й Орхус (обидва – в 1989-му).
А от у Китаї, місту над Невою дістався в "побратими" Шанхай (1988-го), а Києву, в 1990-му – Вухань (еге ж, той самий).
Траплялися, звісно, у всіх цих схемах і збої, особливо – під фінал існування СРСР. Для Ленінграда ще з 1962-го обрали для "братніх зв’язків" Манчестер. Києву мав дістатися Единбурґ. Але з якихось причин цього не сталося – можна лише здогадуватися, чи грали тут роль небажані історичні паралелі (Росія-Англія, Україна-Шотландія). Однак у липні 1989-го Києву все ж дозволили стати "містом-побратимом" зі столицею Шотландії: на дворі була Perestroika, на отакі підтексти вже зважали менше.
Ще один цікавий казус мав місце у випадку Чехословаччини.
Після радянської інтервенції 1968-го та придушення Празької весни ідея "побратимства" Ленінграда, скажімо, із Брно мала якийсь натягнутий вигляд.
Тому обережно було просунуто лише одну пару "міст-братів" – Братислави та Києва (квітень 1969-го).
Читайте також: Вулиця Кубуся Пухатка. Чому в Польщі вийшло, а в нас досі – ні
Значок із серії "Города-побратимы Киева", 1980-ті роки
Знак на честь цієї події стоїть у центрі словацької столиці, поряд із величезним готелем Кyjev, який уже давно не функціонує. На цьому стовпчикові є слова зі специфічним підтекстом (про "руку допомоги від СРСР") і зображення гербів Києва та Братислави (у їхніх редакціях радянського періоду).
Памятний знак "Київ і Братислава – міста-побратими" у Братиславі
У Києві немає аналогічного об’єкта (тільки достатньо нейтральний пам’ятний знак на вул. Братиславській, із лаконічною констатацією про те, на честь чого названа вулиця). Натомість "побратим" братиславського Кyjev’а, київський готель "Братислава", продовжує функціонувати (йому пощастило у зв’язку з Євро-2012).
Вся ця історія, вкорінена в радянський період, мала продовження в 1990-х і 2000-х. Зокрема, Москва й Санкт-Петербург таки побраталися із Прагою. Але 2014 року, після російської інтервенції в Україну, чеська столиця припинила дію "побратимських" угод. Ще раніше деякі європейські міста (той же Мілан) поставили під сумнів свої угоди із Санкт-Петербургом, протестуючи у такий спосіб проти дискримінації в РФ представників ЛҐБТ.
До речі, Київ, який став "братом" Санкт-Петербурга 2001-го, розірвав цю угоду аж у лютому 2016 року…
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
