Поезія інформаційних війн: чому митцям час поділитися Пегасом і з ким саме

Образ крилатого коня з давньогрецької міфології певної миті приватизували майстри художнього слова. Хоч Пегасова історія більше пов’язана з війною та потворами, ніж із поетичною творчістю й оспівуванням прекрасного

Про це у своєму блозі на site.ua пише Андрій Стародуб, повідомляє UAINFO.org.

Власне сам персонаж був не надто привабливим гібридом, побічним продуктом хтивості, підлості та безжальності богів. Він був сином Посейдона та Медузи Горгони, однак народився безпосередньо із її крові вже після того, як тій стяв голову Персей.

У сучасних реінтерпретаціях цього сюжету роблять акцент на тому, що Медуза була жертвою зґвалтування богом-володарем світових вод. А на змієволосого монстра її перетворила богиня Атена, яка була обурена тим, що все це відбулося в її храмі (самого Посейдона вона, звісно, ніяк покарати не могла).

Народження Пегаса та його брата брата Хрисаора. Е. Берн-Джонс, 70-80-ті рр. ХІХ ст.

Невідомо, де жив і чим займався Пегас доти, доки все та ж Афіна вирішила допомогти іншому героєві – Беллерофонту. Що став першим і єдиним відомим із міфології вершником, якому вдалося осідлати крилатого коня.

Його історія – також не дуже поетична.

Він відомий навіть не за власним ім'ям (Гіппоной), а за прізвиськом – Беллерофонт ("Беллерів убивця"). За це вбивство (Беллер був рідним братом Гіппоноя) його засудили до вигнання з рідного Коринфу, тож йому довелося підпрацьовувати при різних дворах (у Тирінфі, Лікії).

Читайте також: "Убити Дракона": краківська притча про базову основу політичної діяльності

Основним його завданням було винищення різних хтонічних почвар, яких удосталь водилось у давньогрецькому світі. Ну й заразом – здійснення "чисток" серед тих, кого працедавці вважали загрозою своїй владі.

Те, що боги дозволили йому осідлати Пегаса давало Гіппоною-Беллерофонтові небачену стратегічну перевагу – можливість несподівано атакувати з повітря. У такий спосіб вдалося зненацька напасти й убити Химеру: страшного, але неповороткого покруча лева, кози та дракона.

Бій Беллерофонта й Пегаса з Химерою, чаша VI cт. до н.е.

Але коли найманий вбивця вирішив використати крилатого коня не за бойовим призначенням і полетіти на ньому в гості до богів, Пегас не підкорився.

І скинув вершника з неба на землю.

Беллерофонт вижив після падіння. Кульгавий і немічний він став об’єктом насмішок і глузувань. Натомість у Гіппоноєвому рідному місті розвинувся культ Пегаса. Саме його силует, а не профіль свого знаменитого земляка, чеканили на коринфських монетах.

Коринфський статер IV ст. до н.е.

Після скандальної спроби смертного проникнути на Олімп, Зевс узяв Пегаса під особистий контроль. Тепер він виконував лише його доручення. А основним "функціоналом" крилатого коня (який доводився Зевсові племінником) було доставляти Громовержцеві блискавки, що їх виготовляв Гефест.

Нагородою Пегасові за бездоганну службу стало перетворення його після смерті (а він, як його мати Медуза, був смертним) на однойменне сузір’я.

Сузір'я Пегаса з атласу "Уранографія" Яна Гевелія, 1690 рік

Читайте також: Королі та Фортуна: зазвичай вони мають усе, крім щастя й удачі

До мистецтва й поезії цю міфічну істоту прив’язує лише один сюжет, доданий до основної лінії вже в період еллінізму. Саме від удару Пегасового копита нібито утворилося священне джерело Гіппокрена (із давньогрецької – "кінське джерело") на горі Гелікон у Беотії.

Навколо нього збиралися й купалися в ньому Музи, що й перетворило цей малий водний об’єкт на джерело натхнення для поетів. Як бачимо, роль Пегаса в його створенні – хоч і важлива, але не визначальна.

Це розуміли і древні, що змусило їх навести додаткові подробиці.

Згідно з якими удар копитом у цьому місці був не випадковим – ним крилатий кінь зупинив гору, котра ось-ось мала обвалитися на зачарованих власним співом Муз.

Так чи так, але міфологія давала вкрай мало зачіпок для того, щоби прочитувати вислів "осідлати Пегаса" як "стати поетом". Куди більше приводів для використання цього образу для чогось, пов’язаного з військовою справою чи захистом від хтонічного зла.

Під час Другої світової війни це тонко вловили британці. Першим символом їхніх аеромобільних (повітряно-десантних) військ став атакувальний вершник на Пегасі.

Емблема 1-ї повітряно-десантної дивізії армії Великої Британії, 1942 рік

У наш час образом також могли би послуговуватися в емблемах інформаційних військ.

Або принаймні в ролі символічного талісману для ефективних журналістів-розслідувачів (типу Bellingcat). Чий спосіб дій близький до описаних у міфах Пегасових подвигів (до яких той був причетним).

Поети не матимуть права ображитись на таке "запозичення". Адже винищення химер наразі важливіша місія, аніж творення чистого мистецтва…

Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube