Учасники групи Pussy Riot на день народження Володимира Путіна вивісили веселкові прапори на будівлях ФСБ, адміністрації президента, Верховного суду, ВВС "Басманний" і Міністерства культури
Про це для "Еспресо" пише Віталій Портников, повідомляє UAINFO.org.
Організатори зажадали розслідувати вбивства й викрадення представників сексуальних меншин у Чечні, припинити переслідування активістів та організацій, що допомагають ЛҐБТ-спільноті, легалізувати одностатеві партнерства, а також скасувати чинний закон про пропаганду так званих нетрадиційних сексуальних відносин серед неповнолітніх.
Багатьом українським читачам цей протест може здатися дивним. Триває анексія Криму та війна на Донбасі. Російський режим відчуває свою вседозволеність в Сирії. Путін підтримує білоруського диктатора Олександра Лукашенка, який застосовує силу стосовно учасників протестів у своїй країні. Щойно відбулося отруєння опозиційного активіста Олексія Навального – тільки одне з довгої серії путінських отруєнь. А організатори акції на день народження Путіна кажуть про переслідування сексуальних меншин і вивішують веселкові прапори. От уже справді найголовніша проблема!
Читайте також: Почавши війну проти України, Кремль подарував кожному росіянинові саме те, чого той хтів – Казарін
Але акція на день народження Путіна має глибоке символічне значення. Звичайно, можна було й українські прапори вивісити. І національні білоруські. І портрети українських громадян, убитих російськими окупантами. Однак перетворення російського режиму на авторитарного монстра почалася саме з ухвалення горезвісного закону про ґей-пропаганду серед дітей.
Так, тоді вже минули дві чеченські війни. Однак влада ще мала змогу говорити про захист територіальної цілісності Росії, про боротьбу з терором. Самі війни на Кавказі не зачіпали безпосередньо прав людини на решті території Росії та сприймалися як спадщина розвалу Радянського Союзу. Із законом про ґей-пропаганду все було вже зовсім інакше. Він конкретно показував, яку цивілізацію збирається будувати в Росії Володимир Путін. І те, що ця архаїчна середньовічна людиноненависницька цивілізація є готовою до конфронтації з цивілізованим світом.
Проте російське суспільство поставилася до цього закону в найкращому разі байдуже, а в гіршому – схвально. В інших країнах на пострадянському просторі його навіть намагалися наслідувати. Аналогічний закон внесли на розгляд української Верховної Ради, причому його ініціаторами були представники всіх фракцій. Як прихильники інтеграції з Євросоюзом, так і прихильники інтеграції з Москвою. Але в нас цей закон так і залишився серед численних депутатських ініціатив. У Росії він став нормою життя.
Читайте також: Слово "мир" в окупації може йти тільки в сукупності із "трудом" і "маєм" – Асєєв
Й ось якраз після цього закону стало зрозумілим, що можливим є все. Адже як діє авторитарний режим – він спочатку завдає удару по найслабшим із тих, хто не користується очевидною суспільною підтримкою, із тих, хто не може себе захистити. А вже потім береться за всіх інших – по черзі.
Я добре запам'ятав діалог з одним із провідних провладних російських журналістів у дні, коли ухвалювали цей закон. Ми якраз проходили повз будівлю Державної думи, де не було ніяких масових демонстрацій або бодай пікетів. І колега сказав мені – ви не сумнівайтеся, якщо вони проковтнули це, то проковтнуть і все інше. У нас тепер розв'язані руки.
Я тоді подумав, що він перебільшує. Що одна річ – закон про ґей-пропаганду в суспільстві, де ще недавно за одностатеві стосунки кримінально карали, і зовсім інше – придушення прав більшості населення, війна й насильство. Але мав рацію колега, а не я. Державна дума швидко перетворилася на оскаженілий принтер, російські громадяни – на статистів і гарматне м'ясо для авторитарного режиму.
Тому веселкові прапори на російських установах у день народження Путіна просто нагадують, коли він почався, цей ганебний кошмар. І слугують уроком усім іншим – суспільство, яке дозволяє спіймати себе на вудку архаїки та "скрєп", неминуче скочується до торжества авторитаризму, безсилля кожного громадянина перед державою, до війни та смерті.
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
