Напевно, найголовніше запитання, яке хвилює батьків дошкільнят, у скільки років краще віддати дитину до першого класу. Напередодні початку навчального року редакція The Village Україна спільно зі шкільною вчителькою та вихователями дитячого садка розібралися, на які фактори треба зважати, аби зрозуміти, що ваша дитина готова йти до першого класу.
Спойлер: готова не тоді, коли вміє рахувати до 1000 й добре читає.
Христина Шабат
співзасновниця мережі дитячих садків «Пташеня. Дитячий простір»
Це хороше запитання, але я б його ставила по-іншому. Відправляти в 5 чи 6 років?
Зайдемо здалеку. За чотири роки в дошкіллі ми спостерігаємо тенденцію, що батьки чомусь вірять, що їхнім дітям точно буде краще в старшій групі, що вони будуть «тягнутися» й це дасть їм кращий розвиток і знання.
Відвідування дитиною старшої за віком групи є певним «предметом гордості» для багатьох батьків. Попри те вони не мають жодних очікувань від групи одноліток і майже завжди категорично проти відвідування дитиною молодшої групи.
Батьки часто забувають, що наймолодша дитина в групі пізніше буде наймолодшою дитиною в класі й це аж ніяк не свідчить про вищий рівень інтелекту, а може, якраз зіграти проти.
Ми всі навчались у радянській системі без Радянського Союзу, і багато дітей так навчаються зараз. Радянська система передбачає орієнтацію на конкретні знання (факти, дати, абзаци тексту, усі столиці світу), а не на компетенції, які допоможуть застосовувати знання й навички в щоденному житті. Та ж орієнтація на конкретні знання абсолютно не передбачала орієнтації на емоційний стан дитини. Адже те, що дитина рахує до 1000 в три роки абсолютно не означає, що вона готова йти до школи й уміє, наприклад, чекати своєї черги чи ділитися.
Чи варто готувати дитину до школи з 5 років
Тепер до віку, і як це все пов’язано. Раніше діти йшли до школи в 7 років і система одразу передбачала оцінювання. Батьки знали: ще до початку школи дитину слід навчити читати, рахувати, додавати, щоб їй потім було «легше». Стандарти освіти змінилися, а стандарти нашого мислення – ні. Нова українська школа не передбачає ресурсів й оцінок, а наше батьківське его цього дуже хоче. Тож тепер, коли шкільна програма триваліша в часі, щоб зменшити навантаження, і навчання починається в 6 років, ми, батьки, продовжуємо дітей «напихувати» підготовкою до школи. І скільки б не наголошували адепти нової української школи про те, що в перших класах основна увага звертається на спілкування між дітьми та соціальні навички, нас цікавить письмо та звукобуквений аналіз.
Цю всю історію швидко освоїв ринок державних, а особливо приватних шкіл, і добряче її роздмухує. Чи не кожна приватна школа має так званий нульовий клас, позиціонується це як щось дуже потрібне і «наступного року ви до нас не зможете вступити, бо не буде місць», а фактично це є крадіжкою одного року дитинства.
І часто діти у 5 чи 5,5 років є академічно спроможними, але емоційно абсолютно неготовими до школи. Минулого року зі 100 %, які пішли на підготовку з нашого садка в 5 років, 80 % важко адаптовувалися до школи, деякі навіть повернулися назад до садка й були від цього абсолютно щасливими.
Читайте також: Вступна кампанія 2020: в МОН назвали найпопулярніші спеціальності та ВНЗ
Через такі незавжди зважені кроки деякі діти не хочуть ходити до школи, можуть регресувати в поведінці (почати знову пісятися, відмовлятися їсти тощо), виражати протест через агресію до інших дітей, мати істерики вдома, будучи «золотою дитиною в школі».
Тут важливо вчителям говорити й говорити так довго й наполегливо, щоб їх почули, а батькам слухати та зважати на інтереси дітей, а не на власні.
Тож, на мою особисту думку, яка підтверджена випускниками чотирьох років мережі дошкілля, підготовка до школи з 5 років – це стрес для дитини, батьків і часто вкрадене дитинство. 5-річки хочуть і повинні бавитися, і, якщо вже й існує формат підготовки, він має проходити в ігровій формі, на килимку, з вільною грою та всіма атрибутами дитинства, а не за розкладом: математика, читання, письмо. Це має бути більш схожим до дошкілля, ніж до школи. Такі вікові особливості п’ятирічок.
Чому готовність до школи – це не лише про вік
Поняття «готовності дитини до школи» потрібно розглядати не залежно від віку, а комплексно. Дитина має бути зрілою фізично та мати певний рівень соціальної взаємодії, розумового й емоційного розвитку: узагальнювати, диференціювати, мати елементарні поняття про навколишній світ, планувати та здійснювати свою діяльність, мати навички самоконтролю, мати позитивне ставлення до навчання й інше.
Психологи говорять про педагогічну та психологічну готовність дитини.
Педагогічна готовність – це запас знань, умінь і навичок, наявний у
дитини на момент вступу до школи. Під цим, як правило, мається на увазі вміння читати, рахувати, переказувати, однак це не дає змоги спрогнозувати успішність навчання навіть на найближчий час.
До того ж НУШ не ставить таких вимог до дитини на початок навчання, але донедавна такі вимоги були й саме ними досі керується наш мозок зі словами «перший клас».
Психологічна готовність – це якісна своєрідність інтелектуального розвитку дитини й деяких особливостей її особистості, без яких неможливо успішно навчатися в масовій школі. Психологічна готовність якраз і є найважливішим показником готовності дитини до школи.
Тут і про настрій, бажання йти до школи, фізичну готовність, яка забезпечить витримку навантажень (зріст, вага, кількість постійних зубів тощо), інтелектуальний розвиток, самоорганізованість, зосередженість, контроль над емоціями. А головне про спроможність розвиватись у середовищі однолітків, мати навички комунікації та соціальну компетентність: вербальну активність, виконання вимог і дотримання правил поведінки, відстоювання власної позиції, ухвалення рішень, орієнтація в просторі та часі.
Тож питання 6 чи 7 років стоїть не так гостро, а радше покликане до ухвалення рішень зі здоровим глуздом і в інтересах дитини. Єдине, про що можу сказати, – це точно не в 5.
Як перевірити, чи готова дитина до школи
Слід пам’ятати про середній вік класу й проєктувати його на 6–8 років уперед. Уявіть, що у вашої дитини вже активний підлітковий вік, а інші ще граються машинками. Очевидно, їй буде нецікаво в такому середовищі й це може відобразитися на її поведінці. З іншого боку, якщо дитина піде в школу на рік раніше, вона буде ще зовсім не готовою до пубертату, коли цей період почнеться в її однокласників. Зрештою, це може зіграти проти неї.
Аби зрозуміти, коли краще віддати дитину до школи, у 6 чи 7 років, найкраще поспілкуватися про це із психологом. Також є прості тести й індикатори, які можна зробити вдома.
ПОСТАВТЕ СОБІ ТАКІ ПИТАННЯ:
Чи хоче ваша дитина йти до школи?
- Чи думає ваша дитина про те, що в школі вона багато дізнається й навчатися буде цікаво?
- Чи може ваша дитина самостійно сидіти над якоюсь справою, яка потребує зосередженості впродовж 30 хвилин, наприклад, збирати конструктор?
- Чи ваша дитина в присутності незнайомих анітрохи не соромиться?
- Чи вміє ваша дитина складати розповіді за картинкою не коротші, ніж із п’яти речень? Чи може ваша дитина розповісти напам’ять кілька віршів?
- Чи вміє вона відміняти іменники за числами?
- Чи вміє ваша дитина читати по складах або цілими словами?
- Чи вміє ваша дитина рахувати до 10 й назад?
- Чи може вона розв’язувати прості задачі на віднімання й додавання одиниці?
- Чи любить вона малювати й розфарбовувати картинки?
- Чи може ваша дитина користуватися ножицями та клеєм (наприклад, робити аплікації)?
- Чи може вона зібрати пазли з п’яти частин за хвилину?
- Чи знає дитина назви диких і свійських тварин?
- Чи може вона узагальнювати поняття, наприклад, назвати одним словом овочі: помідори, морква, цибуля?
- Чи любить ваша дитина самостійно працювати, малювати, збирати мозаїку тощо?
- Чи може вона розуміти й точно виконувати словесні інструкції?
Кожна позитивна відповідь оцінюється в 1 бал. Результати тестування залежать від кількості позитивних відповідей на запитання тесту. Отже, якщо їх:
Читайте також: У МОЗ оновили правила навчання в школах під час пандемії
15–18 – дитина готова йти до школи. Ви не дарма з нею працювали, а шкільні труднощі, якщо й виникнуть, їх можна легко подолати.10–14 – ви на правильному шляху, дитина багато чого навчилася, а запитання, на які ви відповіли «ні», підкажуть вам, над чим іще потрібно попрацювати.
9 і менше – почитайте спеціальну літературу, постарайтеся приділяти більше часу заняттям з дитиною та зверніть увагу на те, чого вона не вміє.
Окрім того, є певні індикатори згідно з віковими нормами, які дитина повинна вміти, йдучи до школи.
Психологи виділяють три групи труднощів, які свідчать про те, що дитина ще не готова до школи:
ТРУДНОЩІ В СИСТЕМІ СТОСУНКІВ І ВЗАЄМОДІЇ З ОДНОЛІТКАМИ:
- дитина не вміє слухати однолітків;
- дитина не може стежити за роботою однолітків;
- не може змістовно спілкуватися з однолітками та погоджувати свої дії;
ТРУДНОЩІ СПІЛКУВАННЯ З ДОРОСЛИМИ:
- дитина не розуміє запитань дорослого;
- не розуміє навчального спілкування та ситуацій;– не розуміє особливої позиції вчителя в класі;
- труднощі у свідомості самої дитини;
- завищена самооцінка;
- необ’єктивне ставлення до власних результатів;
- неправильне сприйняття оцінок тощо.
Юлія Демченко
шкільна вчителька
Напевно, більшість батьків стикаються з цим питанням, але чіткої відповіді не існує, тому що кожна дитина індивідуальна й саме від фізіологічного та психологічного розвитку потрібно відштовхуватися. Раніше до першого класу йшли в 7 років, сьогодні тенденція змінилася й найчастіше першачками стають у шестирічному віці. Але чи готові діти до навчання, чи варто все ж зачекати рік?
Рішення завжди ухвалюють батьки, спираючись на власні знання та спостереження. Якщо ж цього стає недостатньо, можна звернутися за діагностикою до спеціаліста – педагога або дитячого психолога.
ОСЬ КІЛЬКА ФАКТОРІВ, ЯКІ ДОПОМОЖУТЬ ЗРОЗУМІТИ, ЧИ ДИТИНІ ЧАС ДО ШКОЛИ:
- якщо зріст і вага дитини відповідають її віку, адже вона має витримувати навантаження під час письма або читання, якщо в дитини достатній рівень сформованості дрібної моторики, відсутні два верхні і два нижні зуби (ознака активного розвитку кори головного мозку), це свідчить про фізіологічну готовність дитини до школи;
- якщо дитина в шестирічному віці розвинена психологічно, тобто в неї присутнє усвідомлене, умотивоване бажання вчитися, дитина хоче ходити до школи, бо їй цікаво й вона готова отримувати знання, а зовнішня атрибутика на другому плані: світлий і просторий клас, красивий одяг, яскравий портфель і тому подібне;
- дитина розумово активна, має запас елементарних знань, легко називає своє ім’я, прізвище, вік, адресу, уміє вирішувати задачі, оперуючи образами, орієнтується в часі й просторі, у порах року, уміє логічно та правильно будувати речення, тлумачить явища й предмети (спочатку називає узагальнююче слово, а далі конкретизує, наприклад: якщо на питання, що таке фотоапарат, дитина відповідає: це предмет, за допомогою якого фотографують, то це свідчить про високий рівень інтелектуальної готовності; а от коли дитина дає однобічну характеристику, наприклад, «щоб було фото» або взагалі нічого не може сказати, це свідчить про низький рівень інтелектуального розвитку);
- – розвинений емоційно-вольовий компонент: дитина здатна зосереджуватися, може займатися однією діяльністю більше 15–20 хвилин, докладає зусилля, якщо під час виконання певної задачі виникають труднощі, уміє контролювати свої емоції, проявляє стриманість, розуміє слово «ні», готова дотримуватися правил поведінки та слухатися вчителя;
- дитина готова вибудовувати комунікацію з однолітками й дорослими, знає, як поводитися в колективі.
У таких випадках дитина готова до школи. Але для успішної адаптації важливий розвиток кожного компонента. Адже дитина в 6 років може бути готовою інтелектуально, але не емоційно – звідси можуть виникнути проблеми з дисципліною і, як наслідок, через деякий час – небажання відвідувати школу й отримувати знання. Тоді краще віддати дитину до школи на рік пізніше. Також не слід забувати, що провідною діяльністю для шестирічок є ігрова, тому вони швидше втомлюються й можуть не завжди якісно засвоювати навчальний матеріал.
Якщо дитина тривожна, прив’язана до батьків, тому що з деяких причин не пройшла первинну соціалізацію, тобто не відвідувала дитячий садочок, тоді краще віддати її до школи в 7 років.
Нехай батьківське рішення щодо відвідування школи завжди буде об’єктивним і виваженим, а не реалізацією амбіцій дорослих.
Підписуйся на сторінки UAINFO у Facebook, Twitter і YouTube
