На тлі того, як рекордна місія NASA Artemis II зміцнює позиції США на шляху до повернення на Місяць, прагнення Китаю висадити там астронавтів до 2030 року набуває все більшого геополітичного значення і чинить тиск на Пекін, вимагаючи дотримання або пришвидшення графіка, повідомляє Reuters, пише УНН.
Деталі
Цього тижня чотири американські астронавти в межах місії Artemis II пролетіли повз затемнений зворотний бік Місяця, вирушивши в глибший космос, ніж будь-хто з людей до них, і підготувавши ґрунт для висадки на Місяць в межах місії Artemis IV у 2028 році.
Заплановане повернення США на Місяць після більш ніж півстолітньої перерви уважно відстежується в Китаї, який розробляє повну архітектуру для своєї першої пілотованої висадки на Місяць, від ракети Long March-10 до космічного корабля Mengzhou та місячного посадкового модуля Lanyue.
В останні роки Пекін досяг значних успіхів, ставши першою країною, яка повернула на Землю зразки, взяті роботами з ближньої та дальньої сторін Місяця, а його програма пілотованих космічних польотів досягла високого рівня в експлуатації космічних станцій та реагуванні на надзвичайні ситуації на орбіті.
"Сьогодні для Китаю немає важливішої мети, ніж висаджування людей на Місяць. Це найважливіший наступний крок на шляху Китаю до переваги в космосі", – заявив Клейтон Своуп, заступник директора проєкту з аерокосмічної безпеки в американському Центрі стратегічних та міжнародних досліджень (CSIS).
Вашингтон і Пекін також конкурують у зусиллях з інституційного будівництва, готуючись до майбутнього, коли люди матимуть постійну присутність на Місяці. Очолювані США угоди по Artemis щодо дослідження Місяця протиставляються Міжнародній місячній дослідницькій станції (ILRS), яку очолює Китай і росія.
"Зараз питання вже не в тому, хто першим дістанеться Місяця, а в тому, хто зможе залишитися довше і зробити більше", – заявив минулого тижня китайській державній газеті Global Times Кан Гохуа, професор аерокосмічної техніки з Нанкінського університету аеронавтики та космонавтики, пов'язаного з військовими.
На якому етапі Китай
Основною перешкодою для Пекіна буде забезпечення абсолютно нової архітектури місячної місії протягом наступних чотирьох років, демонструючи, що все обладнання, яке розробляється для місії 2030 року, від важких ракет до скафандрів, може надійно працювати при першому використанні, пише видання.
Китайське агентство пілотованих космічних польотів заявило в 2023 році, що місія буде здійснюватися за допомогою двох ракет Long March-10, одна з яких запустить пілотований космічний корабель, а інша – місячний посадковий модуль. Два апарати повинні будуть зблизитися та стикуватися на місячній орбіті. Два тайконавти спустяться на поверхню на посадковому модулі, зберуть зразки, потім повернуться на місячну орбіту, знову зістикуються з космічним кораблем і попрямують назад на Землю.
За даними китайського агентства пілотованих космічних польотів, космічний корабель Mengzhou може перевозити до семи космонавтів, проте розмір і склад команди місії – 2030 поки не оголошені.
Нещодавні роботизовані місячні місії Китаю дали йому цінний досвід у галузі зв'язку, зближення та стикування навколо Місяця. Але пілотовані місії висувають набагато суворіші вимоги безпеки, і критично важливі елементи місії, включаючи ракету та космічний корабель, все ще знаходяться на стадії тестування.
У лютому Китай провів перше випробування системи аварійного порятунку на малій висоті для апарату Long March-10 із космічним кораблем Mengzhou на борту на стартовому майданчику на острові Хайнань. Капсула, що повертається, апарату успішно відокремилася після команди аварійного припинення польоту і благополучно приводнилася в море.
Минулого року в провінції Хебей також були протестовані можливості підйому та спуску місячного модуля Lanyue. Хоча це були важливі віхи, темпи випробувань необхідно прискорити, якщо Китай хоче сертифікувати систему для пілотованої посадки до 2030 року, зазначає видання.
Тим не менш, Своуп з CSIS заявив, що Китай, схоже, домагається сталого прогресу, і видається "дуже ймовірним", що він укладеться у встановлені терміни.
"У Китаю є історія встановлення термінів для космічної діяльності та їх точного дотримання, немає жодних публічних ознак будь-яких помилок чи перешкод у планах Пекіна з пілотованої посадки на Місяць", – сказав він.
Геополітичні ставки
Ставки не лише технічні, а й геополітичні. Оскільки суперництво між США та Китаєм поглиблюється в торгівлі, технологіях та військовій потужності, дослідження Місяця стало ще однією ареною конкуренції.
Американські аналітики вказують на зростання витрат Китаю на оборону, використання космічної дипломатії для посилення свого впливу за кордоном, зростання приватного сектору запусків та успішні роботизовані місії на Місяць як доказ того, що Пекін дуже мотивований швидко досягти Місяця, навіть якщо він уникає риторики гонки на публіці.
"Китай може уникати прямого використання мови, яка натякає на місячну чи космічну гонку, але їхня загальна стратегічна мета – бути гегемоном у космосі", – сказала Кетлін Керлі, аналітик-дослідник Центру безпеки та нових технологій Джорджтаунського університету.
Водночас Китай може рухатися швидше, ніж визнає. У Вейрен, головний конструктор китайської програми дослідження Місяця, минулого року заявив Reuters, що мета на 2030 рік була навмисно консервативною.
"Східні народи завжди залишають трохи місця, коли говорять, – сказав він. – Якщо я можу зробити 10, я схильний казати вісім чи дев'ять".
