У Брюсселі військовий ЗСУ, який приїхав на лікування, зустрів своє кохання. У дівчини українське коріння, та народилась і виросла вона в Бельгії.
Про це йдеться у сюжеті кореспондентки "Радіо Свобода" Зоряни Степаненко спеціально для ТСН, інформує UAINFO.org.
У Бельгії у військовому шпиталі рятують, здавалося б, безнадійних. Раніше тут лікували переважно цивільних, проте зараз допомагають воїнам ЗСУ.
Сергій сміється та жартує, попри втрачене око, частково втрачений слух і нездатність підвестися із візка. Так він веселить і свою кохану.
Сергій Антоненко каже, що пішов на війну добровольцем, а своїй бабусі, яка за нього хвилювалась, збрехав, що прислали повістку. Воїн штурмував села на Херсонщині та зачищав їх від противника. Загін Сергія йшов слідом за розвідниками. І клаптик за клаптиком звільняв землю.
Читайте також: Його історія зворушила всю Україну: військовий, який втратив ноги на війні, але освідчився коханій, став татом. ВІДЕО
Окупанти по собі лишали небезпечні розтяжки, на яку наступив і Сергій.
"Ми заходили на Архангельськ на штурм і говорять, що фотоелемент. Це – датчик руху. Ти йдеш, дивишся розтяжки, а зайшов у кімнату – і зразу підрив. Мене просто сильно током било. Знаєте, як пальця в розетку запхати – й тебе ото тріпає", – згадує Сергій.
Отямився боєць у Дніпрі. Потім – Київ. Ось уже рік він у лікарні в Бельгії. Четверо поранених побратимів давно виписали, Сергій – єдиний пацієнт з України. Йому відрощують на нозі кістку. Медики кажуть, що так він знову ходитиме. За це український захисник подарував працівникам шпиталю прапор України.
Поруч із Сергієм тепер постійно його дівчина, що торік зустрілася з ним випадково. Коли привезли військових з України, лікарня шукала волонтерів, що допоможуть здолати мовний бар’єр.
"Взагалі-то моя мама мала приїхати, вона перекладач, але мама сказала – ходи зі мною", – каже Лідія Зубрицька.
Читайте також: Пара одружилася у лікарні, де їхній друг проходить реабілітацію, аби він зміг бути свідком. ФОТО
Сергій каже, що тоді він одразу закохався у Лідію. Дівчина ж знала, що Сергій – єдиний із п’яти військових, який у Бельгії сам. Без супутниці. Тож стала провідувати бійця, щоб не сумував.
"Мені дуже сподобалося те, що він такий дуже веселий. Я постійно приходжу, і я знаю – на роботі тяжкий день, там, багато стресу, я знаю, що я після роботи йду в лікарню, і я так сміюся", – каже Лідія Зубрицька.
Сергій каже, що покохав Лідію за її людяність.
"Я їй сподобався не зовнішнім виглядом, а душевно. Мені це в ній подобається. І її турбота", – каже він.
Лідія народилась і виросла в Бельгії, проте жити хотіла б в Україні. Любить її за багату історію, смачну кухню й запаморочливі пейзажі. Сергій покаже це все коханій сам. У майбутньому. Зараз обоє мріють – просто про його одужання.
Підписуйся на сторінки UAINFO Facebook, Telegram, Twitter, YouTube
